Гастроентерит у дітей: симптоми та різновиди, лікування та профілактика

Ураження органів травлення – поширена патологія у дитячому віці. Частота таких захворювань не залежить від регіону проживання, але діти, які відвідують дошкільні установи і школи, хворіють частіше «домашніх». У дітей віковий пік захворюваності ШКТ припадає на 5-6 і 9-12 років. З віком кількість органічних уражень шлунково–кишкової трубки збільшується, а кількість інфекційних гастроентеритів зменшується.

У регіонах з помірним кліматом в осінньо-зимовий період основною причиною госпіталізації дітей до 2-х років з важкими діарейного синдромами є вірусна інфекція. У дітей середнього шкільного віку і підлітків частіше зустрічаються хронічні захворювання.

Гастроентерит — захворювання, яке можна запобігти за умови дотримання санітарно-гігієнічних правил

Поняття і причини виникнення гастроентериту

Гастроентерит – це неспецифічне ураження слизової оболонки шлунка і тонкої кишки запально-дистрофічного характеру. У дітей украй рідко зустрічається ізольоване ушкодження шлунка або дванадцятипалої кишки — частіше спостерігається одночасне порушення функцій цих органів.

Розрізняють неінфекційні та інфекційні джерела запалення слизової оболонки шлунка і тонкої кишки. До неінфекційних причин, що провокують розвиток гастроентериту у дитини, відносяться аліментарний (нерегулярне і неповноцінне харчування, зловживання фаст-фудом, їжа всухом’ятку) і психогенний (нестабільний емоційний стан дитини, психологічні травми в сім’ї, школі) фактори. Також велику роль відіграє прийом деяких лікарських препаратів, токсична дія недоброякісних або отруйних продуктів (риби, грибів), харчова алергія.

До інфекційних агентів, що викликає гастроентерит у дітей, належать бактерії, віруси та найпростіші. Група підвищеного ризику виникнення інфекційного ураження — діти молодше 5 років з ослабленою імунною системою або перебувають в скупчених колективах. Такі інфекції передаються наступними шляхами:

  • аліментарним (фекально-оральним) — через забруднену їжу або нечисту воду, немиті руки;
  • повітряно-крапельним шляхом вдихання дрібних крапельок слизу, слини зараженої людини, пилових частинок з збудником;
  • контактним — через предмети домашнього вжитку, посуд або при прямому контакті з хворим.

Увага! Інформація на порталі носить ознайомлювальний і інформаційний характер, пам'ятайте що самолікування краще замінити походом до лікаря і професійною консультацією. Не займайтеся самолікуванням і завжди звертайтеся до професійних лікарів.