Загрузка...

Нейрогенний сечовий міхур у дітей: лікування дисфункції, причини та симптоми

Сечовий міхур відіграє особливу роль в організмі. Він є своєрідним резервуаром, у якому накопичується сеча. Основні його функції — накопичення рідини і контрольоване її виведення назовні. За виконання даного процесу відповідає центральна нервова система. Якщо трапляється якийсь збій, і ЦНС не може повноцінно виконувати свою роботу, починається розвиток патології. Однією з таких є дисфункція сечового міхура. Найбільш часто подібні відхилення зустрічаються у дітей.

Функціональні розлади наповнення і спорожнення сечового міхура обумовлені вродженою або набутою патологією нервової системи

Патології сечовивідної системи у дітей

Серед усіх наявних патологій сечового міхура виділяють дві найбільш серйозні — це нейрогенний сечовий міхур і экстрофию. Що ж із себе представляють аномалії?

Нейрогенний сечовий міхур у дітей (НМП) — це патологія, виражена порушенням нормального процесу спорожнення мочевіка. Її ще називають нейрогенною дисфункцією сечового міхура. НМП проявляється частими рідкими або неконтрольованими сечовипусканнями, затримкою або нетриманням урини, інфекціями сечовивідних шляхів. Ці функціональні порушення є наслідком ураження ЦНС. Аномалія може бути як спадковою, так і отриманої в результаті перенесених травм або хвороб.

Екстрофія сечового міхура — вроджена вада розвитку сечостатевої системи. Патологія полягає у відсутності передньої стінки черева і передньої стінки сечового міхура. З-за цих дефектів сечовий міхур знаходиться не усередині черевної порожнини, а зовні. Сеча постійно виділяється через сечоводи, викликаючи роздратування і сприяючи проникненню інфекції.

Позбутися від пороку допоможе лише хірургічне втручання, яке не завжди проходить без ускладнень. Численні операції призводять до появи спаєчних тяжів, які можуть викликати сильні болі або стати причиною непрохідності кишечника.

Екстрофія сечового міхура — досить рідкісне явище, яке зустрічається у однієї дитини з 30-50 тисяч. Нейрогенна дисфункція сечового міхура у дітей — проблема поширена. Її фіксують у 10 малюків з 100, тому розглянемо різновиди цього відхилення, його симптоматику, причини і методи терапії.

Нейрогенний сечовий міхур: види патології

Виходячи з характеру зміни сечового міхура у дітей, виділяють наступні його види:

  • Гипорефлекторный (виникає в результаті ураження поперекового відділу) — полягає в тому, що мочевик переповнюється, а позиви до спорожнення не наступають. Сечовий міхур розширюється, з-за чого в ньому може збиратися до 1500 мл урини.
  • Гиперрефлекторный (розвивається на тлі патологій або травм органів нервової системи) — мочевик не може наповнитися, так як урина, потрапляючи в нього, одразу виводиться назовні. Патології характерні часті позиви з малими порціями сечі.
  • Арефлекторный — малюк не може контролювати сечовипускання, в результаті чого після максимального наповнення мочевіка урина виходить спонтанно.

Виходячи зі ступеня тяжкості розрізняють такі види дисфункцій:

  • легка (прискорене денний сечовипускання, нетримання в результаті стресу, нічний енурез) (рекомендуємо прочитати: як вилікувати енурез у дитини 7 років?);
  • середньої тяжкості (синдром «ледачого» мочевіка);
  • важка (захворювання Хинмана і Очоа).

Загрузка...

Симптоми хвороби

Дитину треба лікувати, якщо батьки помітили у нього хоч один з нижче перерахованих симптомів:

  • напруга малюка під час процесу випускання сечі;
  • дитина ходить «по-маленькому» часто, при цьому сечі виділяється зовсім мало;
  • урина виходить слабким напором;
  • сечовий міхур спорожняється повністю (є відчуття, що «вийшло» не всі);
  • процес випускання сечі доставляють дитині біль;
  • позиви виникають раптово;
  • бажання спорожнити мочевик довго не настає;
  • мимовільне сечовипускання.

Причини розвитку захворювання у дітей

В основі проблеми нейрогенного сечового міхура у дітей лежать збої в роботі ЦНС, за яких процес сечовипускання стає неконтрольованим.

Винуватцями таких порушень можуть бути такі обставини:

  • травмування спинного і головного мозку (доброякісні та злоякісні новоутворення в хребті, спинні або черепно-мозкові травми, спинно-мозкові грижі, травмування під час пологів, ДЦП, вроджені патології ЦНС, збій в роботі вегетативної НС);
  • запальні процеси сечостатевої системи (цистит, нефрит тощо);
  • ураження периферичної НС (отруєння, цукровий діабет тощо);
  • вірус імунодефіциту людини.

Дисфункція сечового міхура найбільш часто спостерігається у маленьких представниць жіночої статі. Це пов’язано з наявністю естрогену в організмі, завдяки якому м’язова тканина мочевіка набуває додаткову чутливість.

Можливі ускладнення хвороби

Якщо проблему нейрогенного сечового міхура вчасно не вирішити, то можуть виникнути різного роду ускладнення. Розглянемо основні з них:

  • Міхурово-сечовідний рефлюкс — виникає в результаті гипорефлекторной дисфункції сечового міхура, при якій урина довго знаходиться в сечовику, не виходячи назовні. Це призводить до того, що в сечовому міхурі наростає тиск, через який сеча потрапляє назад в сечоводи, а потім в нирки. Ускладнення часто призводить до пієлонефриту.

Градація міхурово-сечовідного рефлюксу по ступеням

  • Перитоніт, як і попереднє ускладнення, що виникає у дітей в результаті гипорефлекторного сечового міхура. Урина, в результаті розриву мочевіка, потрапляє в черевну порожнину і провокує розвиток запальних процесів у ній. Це ускладнення зустрічається дуже рідко.
  • Гідронефроз — виникає в результаті гипоактивного мочевіка тяжкого ступеня. Ускладнення являє собою скупчення сечі в ниркових мисках. Затримка урини в сечовивідних шляхах або нирках стає причиною їх розтягування і призводить до порушення видільної функції.
  • Нейрогенна дисфункція сечового міхура у дитини може стати причиною розвитку артеріальної гіпертензії, нефросклероза, порушення кровотоку в нирках і їх зморщування, циститу, психологічних проблем. Для того щоб цього не сталося, необхідно вчасно звертатися за допомогою до лікаря.

Лікування нейрогенної дисфункції сечового міхура

Лікувальна тактика, спрямована на усунення даної проблеми у дітей, залежить від ступеня тяжкості порушень і від їх виду. Як правило, терапія починається з прийому медикаментозних препаратів. Паралельно можуть бути призначені немедикаментозні методи. Якщо вони не допомагають, пацієнту показано хірургічний спосіб вирішення проблеми.

Медикаментозна терапія

Якщо дитині поставлений діагноз гиперрефлекторный сечовий міхур, то в першу чергу йому необхідні препарати для зниження м’язового тонусу (антихолінергічні засоби). Дітям, у яких стінки мочевіка знаходяться в гипотонусе, призначаються медикаменти для посилення їх активності (холиномиметики).

Так як дана хвороба сечового міхура часто супроводжується застоєм сечі, дитині виписуються протизапальні препарати. Для мінімізації появи можливих ускладнень проводиться антимікробна терапія. Крім цього, дітям з подібною проблемою сечового міхура прописують медикаменти, сприяють нормалізації кровопостачання органу (ноотропи). Для зміцнення імунітету дитина обов’язково повинен приймати вітаміни.

Немедикаментозні методи лікування

У медичній практиці все частіше поєднують медикаментозну терапію та немедикаментозну. Остання з них передбачає:

  • вправи для поліпшення працездатності сечового міхура;
  • гімнастичні тренування для зміцнення м’язів таза (вправи Кегеля);
  • режим сечовипускань (в строго певний час);
  • фізіотерапію (електростимуляція, лазер, ультразвук, електрофорез);
  • повноцінний сон;
  • тривалі прогулянки на свіжому повітрі зміцнюють психіку і розслаблюють НС);
  • виключення факторів, що несуть негативний вплив на психіку дитини;
  • заміну активних ігор на більш спокійні;
  • психотерапію (для нормалізації душевного стану малюка і підвищення його самооцінки).

Оперативне втручання

Якщо консервативні методи лікування не принесли очікуваних результатів, або в основі дисфункції лежить патологія, тоді виконується операція. Оперативний метод лікування має такі різновиди:

  • введення колагену в сечоводи;
  • видалення шийки мочевіка;
  • ліквідація дефектів ганглій, що беруть участь в процесі випускання сечі;
  • збільшення розміру мочевіка;
  • кишкова цитопластика;
  • видалення мочевіка (ускладнення онкологічного характеру).

Профілактичні заходи

Для того щоб попередити дисфункцію у дітей, лікарі рекомендують:

  • з малих років привчати малюка до здорового способу життя (стежити за тим, щоб він правильно харчувався, гуляв на чистому повітрі, був у хорошій фізичній формі);
  • тренувати сечовий міхур (встановити графік сечовипускань, інтервали між якими при гіперфункції потрібно поступово збільшувати, а при гіпофункції — нагадувати малюку сходити спорожнити мочевик);
  • спостереження у невропатолога і педіатра (для своєчасного виявлення захворювання та подальшого лікування).