Нетримання сечі – одне з найбільш неприємних наслідків пологів, про яку воліють мовчати. За офіційною статистикою патологія зустрічається у 15% жінок, які народили вперше, і більше 40% – у мам з двома і трьома дітьми. Чимало пацієнток соромиться звертатися з цією проблемою до лікаря, що ускладнює доступ до інформації про патології і способи лікування.
Делікатна проблема: чому після пологів виникає нетримання сечі?
Головна причина нетримання сечі, а також частих позивів до спорожнення сечового міхура полягає в зниженні еластичності тазових м’язів після пологів. Під час гестації видільна система відчуває тиск, збільшується по мірі розвитку плода. Коли дитина проходить через родові шляхи, м’язи стискуються, так як знижується тонус матки і звичне за багато місяців натяг зникає.
Під час появи малюка на світ м’язи малого тазу відчувають найбільше навантаження за весь період гестації. Підтримуючи плід і утворюючи коридор для виходу дитини з утроби матері, мускулатура перенапружується і страждає від порушення кровообігу і іннервації зв’язків з ЦНС, з-за чого мозок вчасно не отримує сигнал про необхідність спорожнити сечовий міхур.
Ризик виникнення нетримання сечі збільшується після ускладненого розродження з розривами промежини, народження крупного плоду і других пологів. Незважаючи на благополучне протягом вагітності, м’язи тазу все одно відчувають колосальне навантаження, що часто призводить до проблем із сечовипусканням.
Чому не тримається сеча після кесаревого розтину? Помилково вважається, що порушення сечовипускання виникає тільки після природних пологів. Жінка, що перенесла операцію кесаревого розтину, також 9 місяців носить плід давить на органи тазу. Звичайно, ступінь атонії сечового міхура в цьому випадку менше, але вимагає аналогічного лікування.
Ризик зниження тонусу сечового міхура після пологів збільшується при наявності в анамнезі жінки наступних факторів:
- анатомічні аномалії розвитку органів малого тазу;
- надмірна вага;
- недолік естрогену;
- часті інфекційні захворювання видільної системи;
- травми хребта і органів малого тазу та оперативні втручання.
