Плацентарна недостатність при вагітності: що це таке, які причини розвитку порушення?

У період виношування дитини в жіночому організмі формується тимчасовий ембріональний орган – плацента, що забезпечує зв’язок між матір’ю і малюком. Іноді майбутня мати може зіткнутися з таким діагнозом, як плацентарна недостатність. Що це таке? Які причини, патогенез та ознаки патологічного стану? Існує ефективна терапія? У чому небезпека матково-плацентарної недостатності?

Синдром плацентарної недостатності – що це таке?

Синдром плацентарної недостатності – це клінічний процес, який обумовлений функціональними і морфологічними змінами в плаценті. Різні хвороби та патологічні стани в організмі вагітної провокують виникнення певних порушень з боку плода і плаценти, внаслідок чого остання не функціонує нормально. Недостатність пов’язана зі збоями транспортної, метаболічної, ендокринної функцій ембріонального органу.

Різновиди патології

Виділяють кілька різновидів недостатності плаценти. Синдром класифікують за особливостями патогенезу плацентарної недостатності, механізму дисфункції, ступеня порушення кровообігу та клінічним перебігом. Також виділяють декомпенсовану та компенсовану форми.

За механізмом дисфункції виділяються наступні форми:

  • клітинно-паренхіматозна – функціональна активність трофобластов знижується;
  • плацентарно-мембранна – здатність транспортування продуктів обміну речовин знижується;
  • гемодинамічна – порушення кровообігу.

По часу і механізму виникнення

По часу і механізму виникнення розрізняють первинну і вторинну форми патології. У першому випадку дисфункція виникає на ранніх термінах вагітності (не пізніше 15-16 тижні) і безпосередньо пов’язана з імплантацією зиготи, розташуванням і прикріпленням посліду, процесом розвитку зародка. Вторинна форма розвивається під впливом зовнішніх факторів після 16-го тижня гестації.

За клінічним перебігом

За клінічним перебігом розрізняють гостру і хронічну різновиди. Друга поширена, може виникнути в будь-який час гестаційного періоду і характеризується поступовим порушенням функцій плаценти, в результаті чого відбувається затримка розвитку плода. Гостра форма зустрічається рідко, смертельно небезпечна для дитини. При гострій формі матково-плацентарний кровообіг різко порушується, що провокує відшарування плаценти.

Залежно від ступеня порушення кровообігу

Залежно від ступеня порушення кровообігу дисфункція ембріонального органу поділяється на три ступені:

  • 1а – порушення в матково-плацентарному колі, 1б – порушений кровообіг у колі «плід-плацента»;
  • порушення кровообігу одночасно у двох колах, критичні показники не перевищені, в цьому випадку ставиться діагноз «недостатність плаценти 2 ступеня»;
  • гемодинамічні показники в системі «плід-плацента» мають критичні значення, життя дитини під загрозою.
  • Компенсована і декомпенсована

    Якщо плацентарна недостатність придбала хронічну форму, докторові доведеться встановити підвид синдрому. Симптоматичний комплекс кожного має свої особливості. Хронічна плацентарна недостатність буває:

    • Декомпенсована. Порушення стану плода виявляється без застосування додаткових навантажувальних проб, фетоплацентарна система зазнає незворотних змін, які заважають нормальному перебігу вагітності. Значно зростає ризик загибелі плоду.
    • Компенсована. Порушені окремі плацентарні функції, при цьому стан плода в межах норми, в системі «мати-плацента-плід» також немає критичних порушень, синдром можна виявити лише шляхом проведення спеціальних комплексних досліджень.
    • Субкомпенсована – цей тип хронічної плацентарної недостатності виникає при легких формах гестозу (якщо жінка страждає від патологічного стану протягом тривалого періоду часу), вадах серця визначеної етіології та при переношуванні вагітності. Існує високий ризик розвитку ускладнень для дитини.

    Причини виникнення патології

    Розвиток плацентарної недостатності практично ніколи не відбувається під впливом єдиного чинника. У більшості випадків патологічний процес виникає внаслідок впливу цілого комплексу причин, які поділяються на дві великі групи – екзогенні (зовнішні) та ендогенні (внутрішні) чинники.

    Фактори внутрішнього дії

    Первинна форма плацентарної недостатності розвивається під впливом внутрішніх факторів. У групу ризику входять жінки з вадами розвитку статевих органів і вагітні, які страждають від соматичних захворювань хронічного перебігу, в число яких входять:

    • захворювання дихальної системи;
    • патології крові;
    • ниркова недостатність;
    • хвороби серцево-судинної системи;
    • захворювання ендокринної системи (хвороби щитовидної залози, надниркових залоз, цукровий діабет);
    • запальні процеси, що виникли в результаті проникнення інфекції.

    До причин виникнення недостатності ембріонального органу, пов’язаних з патологією репродуктивної системи, належать:

    • передчасні пологи, патології плода або летальний результат при попередніх вагітностях;
    • звичне невиношування в анамнезі;
    • аборти;
    • багаторазові пологи;
    • пухлини яєчників;
    • відхилення в анатомічному будову матки, міома та інші новоутворення;
    • ендометріоз;
    • порушення менструального циклу.

    Резус-конфлікт при вагітності (кров матері має негативний резус-фактор, а у дитини – позитивний) також підвищує ризик розвитку плацентарної недостатності. У групу ризику входять вагітні до 18 років і жінки віком старше 35 років з першою вагітністю. При багатоплідній вагітності ймовірність дисфункції плаценти значно зростає, ніж при виношуванні одного малюка.

    Зовнішні фактори

    Вторинна форма синдрому може розвинутися з первинної або стати наслідком впливу екзогенних факторів. До числа останніх відносяться шкідливі звички майбутньої мами. У курящих жінок і вагітних, які страждають від алкоголізму або наркоманії, ризик розвитку недостатності ембріонального органу підвищується. До зовнішніх факторів відносяться:

    • вплив іонізуючої радіації;
    • психоемоційний стрес;
    • дія хімічних речовин і біологічно активних сполук (в тому числі деяких лікарських препаратів);
    • підвищені фізичні навантаження;
    • незбалансоване харчування;
    • сильна загазованість повітря в регіоні проживання майбутньої матері.

    Супутні симптоми

    Симптоми плацентарної недостатності залежать безпосередньо від форми патології. Якщо розвивається компенсована хронічна різновид дисфункції плаценти, яскраво виражена клінічна картина зазвичай не спостерігається (хронічний пієлонефрит, легка форма гестозу тощо), діагностувати синдром можна тільки з допомогою спеціальних досліджень. Для декомпенсованої форми характерні виражені клінічні симптоми:

    • прискорене серцебиття, підвищення рухової активності плода;
    • з часом розвивається брадикардія, ворушіння дитини вагітна відчуває рідше норми;
    • маловоддя або багатоводдя;
    • затримка внутрішньоутробного розвитку.

    Загрузка...

    Методи діагностики плацентарної недостатності

    В першу чергу лікар проводить збір анамнезу та огляд пацієнтки, обов’язково оцінюється стан шийки матки, вимірюється окружність живота. Крім цього, береться мазок на флору і цитологію, призначаються інші лабораторні обстеження:

    • загальний аналіз сечі;
    • аналізи крові: загальний, біохімічний, на рівень естріолу і на згортання;
    • дослідження на плацентарний лактоген і ХГЛ.

    Також проводиться ультразвукове дослідження. У II і III триместрах призначається доплерографія – це дослідження дозволяє оцінити кровообіг в системі «мати-плацента-плід».

    Кардіотокографія дозволяє підтвердити плацентарну недостатність (за підсумками дослідження діагностується аритмія, прискорене чи уповільнене серцебиття), а ехографія оцінює ступінь зрілості ембріонального органу.

    Лікувальні заходи

    Продовжити термін виношування і домогтися успішного розродження в поставлені терміни – це основна мета лікування плацентарної недостатності. Якщо синдром виявлений на терміні 33 тижні і раніше, лікарі постараються зберегти вагітність як можна довше. На більш пізніх термінах лікар приймає рішення про тактику терапії в залежності від ступеня дисфункції фетоплацентарної недостатності. На спосіб і термін розродження впливає стан матері і дитини.

    Гостра форма синдрому і декомпенсація є показаннями для госпіталізації та стаціонарного лікування вагітної в разі, якщо гестаційний термін занадто малий для розродження. Терапія займає мінімум 1 місяць в стаціонарі, потім слідують 2-4 тижні амбулаторного лікування.

    Терапевтичні заходи включають прийом:

    • седативних препаратів (настоянка пустирника) і засобів, що впливають на нервову систему (нейромедіатори, наприклад Гліцин);
    • антигіпоксантів (Мілдронат);
    • гестагенів (Дюфастон);
    • вітамінних комплексів;
    • препаратів заліза (якщо діагностована анемія);
    • блокаторів кальцієвих каналів для зниження тонусу матки (Коринфар);
    • психостимулюючих засобів для стимуляції мозкового кровообігу (Ноотропіл);
    • антиагрегантів (Трентал) і антикоагулянтів (Фраксипарин) для поліпшення реології крові;
    • засобів, що знімають спазми (Но-Шпа);
    • електролітів для поліпшення кровообігу (Реосорбілакт);
    • ангіопротекторів для поліпшення обміну речовин у тканинах (Троксевазин);
    • у деяких ситуаціях проводиться оксигенотерапія, призначаються внутрішньовенні ін’єкції Новокаїну, Глюкози, Еуфіліну.
    Загрузка...

    Які можуть бути наслідки?

    Плацентарна недостатність у період вагітності може спровокувати важкі ускладнення, в число яких входить підвищений ризик внутрішньоутробної загибелі плода. Також існує висока ймовірність переношування вагітності або відшарування плаценти.

    Наслідки дисфункції плаценти для дитини:

    • вади розвитку;
    • розлади кишечника;
    • неврологічні розлади;
    • синдром дихальних розладів;
    • порушене мозковий кровообіг внаслідок гіпоксії (у немовлят перших тижнів життя);
    • вагу нижче норми при народженні;
    • гіпотрофія.

    Як попередити виникнення плацентарної недостатності?

    Для профілактики плацентарної недостатності необхідно постаратися усунути шкідливі фактори, які можуть вплинути на розвиток синдрому: не палити, відмовитися від вживання алкоголю, не приймати ніякі лікарські засоби без консультації з лікарем.

    Жінці потрібно вчасно стати на облік по вагітності – у такому випадку лікар зможе своєчасно встановити наявність патологій та інших причин, здатних спровокувати виникнення патологічного стану. До заходів профілактики недостатності плаценти можна також віднести:

    • планування вагітності, що включає повне медичне обстеження;
    • повноцінний сон (не менше 8 годин на добу);
    • збалансоване харчування;
    • лікування хронічних хвороб перед зачаттям і під час вагітності.