В яких випадках роблять кесарів розтин, ніж планове відрізняється від екстреного?

Більшість вагітних жінок хочуть народити природним чином, тобто так, щоб дитина з’явилася на світ, пройшовши по родових шляхах. Однак іноді ситуація складається таким чином, що наявність певних медичних показань роблять природні пологи неможливі.

Для багатьох жінок новину про те, що їм належить оперативне розродження, або кесарів розтин, стає справжнім шоком. В яких випадках роблять кесарів розтин, кому воно показано, та чи варто боятися таких пологів?

Показання до проведення кесаревого розтину

Головною причиною проведення кесаревого розтину є неможливість появи дитини на світ природним шляхом. Створити таку ситуацію може як фізична (рідше — психологічний стан матері, так і особливості розвитку плода.

Свідчення в різних випадках ділять на:

  • обов’язкові (абсолютні);
  • відносні (коли можливі різні варіанти розвитку подій).

Коли операція обов’язкова?

Абсолютними показаннями до проведення оперативного розродження у плановому або екстреному порядку є:

  • ймовірність того, що дитина не зможе пройти по родових шляхах матері за її вузького тазу;
  • гестоз у 3 триместрі;
  • наявність не до кінця зажившего післяопераційного рубця на матці (після кесаревого розтину або іншого оперативного втручання);
  • повне або часткове передлежання плаценти, яка закриває собою цервікальний канал;
  • маткова кровотеча нез’ясованої етіології;
  • варикоз піхви;
  • дворога або сідлоподібна форма матки;
  • розрив матки в попередніх пологах;
  • наявність у піхву матері папілом або кондилом, що утворилися під впливом вірусу папіломи людини;
  • патології серця у жінки;
  • міопія і інші очні захворювання;
  • якщо вагітність наступила в результаті екстракорпорального запліднення (ЕКЗ) або інсемінації;
  • гіпоксія плоду;
  • передчасне відшарування плаценти;
  • неправильне положення плода в матці на момент пологів (поперечний);
  • неправильне положення в матці одного з близнюків;
  • знаходження близнюків в одному амніотичному мішку;
  • затримка розвитку або смерть одного з близнюків;
  • багатоплідна вагітність (більше 2-х дітей);
  • багаторазове обвиття пуповиною;
  • стався під час природних пологів загин голови дитини, що перешкоджає його подальшому просуванню по родових шляхах;
  • деформація кісток таза майбутньої матері з-за отриманих травм;
  • смерть або коматозний стан породіллі.

Відносні показання

До відносним показниками – ситуацій, які виникають або виявляються, коли жінка вже перебуває в пологах, і стає зрозуміло, що без кесаревого розтину вона не зможе народити, відносять:

  • занадто слабку родову діяльність (коли навіть крапельниці з окситоцином не дають позитивної динаміки);
  • зміну дитиною положення в процесі пологів з вертикального на подовжнє;
  • вага дитини більше 6 кг;
  • випадання пуповини через родові шляхи назовні;
  • гестаційний термін перевищив 40 тижнів;
  • вік матері — понад 40 років;
  • порушення кровообігу у породіллі;
  • цукровий діабет;
  • міоми і інші утворення в матці (злоякісні і доброякісні);
  • пластика геніталій в анамнезі;
  • проблеми зі здоров’ям неврологічного характеру у матері;
  • недостатнє розбіжність тазових кісток;
  • незрілість шийки матки.

Підстави для проведення кесаревого розтину для збереження життя і здоров’я дитини

Так як процес розвитку дитини в материнській утробі безпосередньо залежить від здоров’я і стану матері, кожне з абсолютних показань до оперативного розродження, що стосується її, поширюється і на плід. Також за результатами планових УЗД і КТГ можуть виявитися важкі патології, порушення плацентарного живлення і ознаки кисневого голодування, які також є незаперечними свідченнями для кесаревого розтину.

Порятунок життя малюка — головна мета проведення операції при наступних обставинах:

  • тазове передлежання;
  • гіпотрофія;
  • пороки і аномалії розвитку;
  • недоношеність і вага менше 2 кг;
  • резус-конфлікт між дитиною і майбутньою матір’ю.
Увага! Інформація на порталі носить ознайомлювальний і інформаційний характер, пам'ятайте що самолікування краще замінити походом до лікаря і професійною консультацією. Не займайтеся самолікуванням і завжди звертайтеся до професійних лікарів.