Способи застосування імуноглобуліну
Імуноглобулін вводиться двічі: на 28 тижні вагітності і відразу після пологів. Це дозволяє запобігти появі конфлікту резусів матері і малюка, коли жінка завагітніє. Препарат вводять внутрішньом’язово та шляхом внутрішньовенного вливання. Спосіб застосування визначається дозуванням, станом імунітету, а також тим, як організм майбутньої матері переносить цю речовину.
При вагітності
Введення засобу проводиться після здачі майбутньою матір’ю аналізу на антитіла до Д-антигену. Якщо у неї з’являється загроза викидня, лікар на 7 місяці вагітності робить укол імуноглобуліну в стандартній дозі, а друге вливання знадобиться вже після пологів. Препарат зберігає активність в організмі протягом 3-х місяців. Іноді терміни проведення процедури значно зміщуються:
- У 1 триместрі укол роблять при ризику викидня або вимушеному аборті.
- При травмі очеревини на 13-18 тижня або амниоцентезе можливі пологи раніше терміну, крововилив або утворення гематоми, тому показано застосування препарату. Повторно його призначають на 26-28 тижня. У разі великої гематоми ліки вводиться щомісяця аж до пологів.
Перед застосуванням препарату його 2 години зігрівають при температурі 18-20°C. Для ін’єкції вибирають велику м’яз (сідницю, плече), куди спеціальним шприц-тюбиком повільно вводять сироватку. Після процедури пацієнтка має близько години перебувати під наглядом медиків, щоб вони могли оцінити її реакцію організму на медикамент.
Після пологів
Перед пологами жінку попереджають про те, що може знадобитися повторне використання препарату. Показанням для процедури є позитивний резус у народженої дитини. В іншому випадку потреба в ліках відпадає.
Медикамент рекомендується вводити протягом 72 годин після пологів, краще якомога раніше. Якщо в пологовому залі провели перевірку, і у дитини були виявлені антигени, укол роблять негайно. При першому виношуванні плоду ризик резус-конфлікту нижче, а при другому і всіх наступних – вище, тому використання медикаменту дає можливість уникнути ускладнень у майбутньому. Також імуноглобулін вводиться після позаматкової вагітності, її штучного переривання, викидня, смерті дитини при пологах і відшарування плаценти при складному розродженні.
Дозування коригується залежно від того, скільки «чужих» еритроцитів (клітин крові малюка) потрапило в кровотік матері. Стандартна доза (200-300 мкг) збільшується в 1,5–2 рази при кесаревому розтині або ручному відшаруванні плаценти.
Якщо ліки не було введено, то через три дні жінці необхідно здати аналіз на антитіла. Їх наявність може негативно позначитися на дитині, внаслідок чого лікарі порекомендують перевести його з грудного молока на суміші.
