Якщо у малюка завжди відкритий ротик, це стає справжньою проблемою, яка турбує батьків. Крім того, що це не естетично, ця манера є джерелом ускладнень у майбутньому, серед яких: аномальний розвиток носоглотки, дисгармонія особи, порушення прикусу. Не слід ігнорувати проблему, розраховуючи на її самостійне зникнення, а негайно приступити до встановлення її причини.
Причини постійно відкритого рота
ЛОР-захворювання – головні винуватці постійно відкритого рота у дитини. Чому формується ця звичка? Аденоїди, гайморити, синусити, отити утруднюють носове дихання. Ця проблема іноді залишається навіть після видалення патологічно збільшеної носоглоткової мигдалини. В цьому разі вимагається додаткова діагностика для попередження рецидиву.
Поліпи в носі сприяють тому, що дитина часто відкриває рот. Розростання слизової оболонки часто пов’язане з аномалією носової перегородки або алергією. Операція усуває освіту, але не його причину. Потрібно своєчасно лікувати інфекційні захворювання носоглотки, не допускаючи їх перетікання в хронічну форму.
Якщо у дитини постійно відкритий рот, це може бути пов’язано зі стоматологічними проблемами. Карієс, деформація зубної емалі сприяють порушення прикусу у дитини, що тягне за собою неправильне розташування зубів та язика. У малюка змінюється форма щелепи, що призводить до труднощів з носовим диханням.
Проблема постійно відкритого рота нерідко пов’язана з смоктанням пальців і зловживанням соскою в грудному віці. Тримання сторонніх предметів порушує нормальний розвиток м’язів, з-за чого вони формуються у відповідності з цією звичкою. При ігноруванні цього стану дитина не може стулити губи, під час промови у нього випадає мову.
Звичка тримати рот відкритим може виробитися при постійному смоктанні соски або пальця в грудному віці
Постійно відкритий рот у дитини іноді є наслідком недостатнього розвитку кругових м’язів – щільних волокон, які обрамляють губи. Знижений тонус цих тканин в молодшому віці є нормою. Ця проблема не має турбувати, так як зникає через деякий час без стороннього втручання.
У малюка може бути відкритий рот з-за короткої вуздечки мови (рекомендуємо прочитати: як визначити, що у дитини коротка вуздечка мови?). При порушенні процесів дихання і мовлення дитина поступово звикає тримати рот відкритим. Проблема легко усувається за допомогою операції. Необхідно якомога раніше здійснити хірургічну процедуру, поки у малюка не сформувалася стійка звичка.
Патологічними є випадки, коли відкритий рот супроводжується сильним слиновиділенням і висунутим язиком. Зазначені симптоми свідчать про неврологічних порушеннях: гіпертонусі м’язів або тяжкому ураженні ЦНС. Необхідно негайно звернутися до фахівця для діагностики і призначення лікування.
У батьків може виникнути питання: чому у дитини постійно відкритий рот, якщо у нього не виявлено будь-яких патологій? Часто ця манера є наслідком перенятой поганої звички.
Якщо, наприклад, до 5 років у малюка не спостерігалося відхилення у вигляді постійно відкритого рота, то це найчастіше вказує на копіювання дитиною чужого поведінки. Можливо, він спостерігає за немовлям або наслідує важко дихає собаці.
В цьому випадку потрібно поспостерігати за дитиною, звертаючи увагу на час виникнення порушення: триває це з перших місяців життя або з’явилося нещодавно. Можливо, воно виникає лише в певних обставинах, при подиві або зосередженості. Враховують і те, як дитина дихає ротом або носом.
У чому небезпека відсутності носового дихання?
Дихання ротом порушує роботу всього організму. Людина завжди повинна вдихати повітря через ніс, оскільки такий механізм забезпечує санацію і прогрівання повітряних мас, що надходять в організм. У цьому випадку мозкові рецептори активуються, запускаючи процеси газообміну крові і живлення внутрішніх органів киснем.
Якщо у дитини постійно відкритий рот, він частіше хворіє на застуду, недуга важче піддається лікуванню. Із-за недостатнього живлення мозку киснем у малюка виникає тривожність і неспокій. У такого пацієнта спостерігаються переривчастий сон, що робить його розсіяним і непосидючим. Поступово розвиваються проблеми з поставою і мовою, що ускладнює спілкування з однолітками.
Якщо малюк не закриває рот, у нього порушується прикус. У нормі мова впирається в нижню щелепу, чим забезпечує її нормальний розвиток. При ротовому диханні вона формується повільніше, що з плином часу призводить до дисгармонії овалу обличчя. Таких пацієнтів відрізняє забуте тому підборіддя і посилене сточування верхніх зубів нижнім зубним рядом.
Відсутність носового дихання призводить до неправильного відкритого прикусу
Постійне носове дихання призводить до деформації всього особи, що виражається в наступних порушеннях:
- опущена голова і поява другого підборіддя;
- звуження носових ходів з одночасним розширенням перенісся;
- неможливість зімкнути губи;
- плоскі риси обличчя.
Що робити батькам, якщо у малюка завжди відкритий рот?
Перш ніж звертатися до лікаря, треба перевірити, як малюк дихає. Можливо, він відкриває рот лише під час цікавої розмови або при перегляді мультфільмів. Слід по черзі закрити йому кожну ніздрю і попросити подихати носом на дзеркальце. Велике запітніле пляма свідчить про глибокому вдиханні повітря, а рот відкривається тільки через неуважність.
Якщо причиною постійного ротового дихання є шкідлива звичка, потрібно поговорити з дитиною і переконати його контролювати свою міміку. При цьому не слід лаяти малюка. Важливо дохідливо пояснити йому про некультурність цієї манери і ризик розвитку тяжких порушень. Щоб він швидше почав дихати носом, роблять спеціальну вправу: по черзі вдихають повітря через кожну ніздрю, а видихають через рот.
