Вірус Епштейна-Барр – інфекційне захворювання герпетичного походження, що отримало назву на честь двох учених – дослідників, які вчинили його відкриття в 1964 році, а саме — канадського професора та вірусолога Майкла Епштейна і Івони Барр, яка була його аспіранткою. В силу своєї природи ВЕБ ще називають герпесом 4 типу. Останнім часом його поширеність (особливо у дітей) значно збільшилася і становить до 90% всього населення планети.
Вірус Епштейна-Барр у дітей — що це таке і чим він небезпечний?
Вірус Епштейна-Барр здатний бути присутнім в організмі протягом декількох років і ніяк себе не проявляти. У 25% людей, які є його носіями, він може знаходитися протягом усього життя. Спровокувати його активацію може ослаблена імунна система. Після зараження у людини в подальшому назавжди виробляється стійкий імунітет до захворювання. При цьому вірус продовжує існувати в тілі, як і його герпесні аналоги.
За статистичними даними, найбільше йому схильні діти від року і старше, так як саме в цей період діти починають активно взаємодіяти з іншими дітками. До трехгодовалого віку перебіг хвороби часто йде без вираженої симптоматики і має багато спільного із звичайною застудою в легкій формі. Характерні ознаки хвороби починають виявлятися у школярів і підлітків.
Кількість заражених людей після 35 років мінімально, а в тих випадках, коли інфікування відбувається, патологія не супроводжується властивими їй симптомами. Це обумовлено тим, що у дорослих людей вже є імунітет до вірусів герпесной групи.
Вірус включає в себе молекулу ДНК сферичної форми, яку знаходять у слині людини. При його попаданні в лімфоїдну тканину відбувається зараження лімфовузлів, мигдалин, селезінки і печінки.
В результаті проникнення вірусу в організм зазвичай розвивається гострий інфекційний мононуклеоз. Однак це не єдина патологія, яку може спровокувати даний тип збудника. Вірус Епштейна-Барр небезпечний розвитком:
- респіраторних інфекційних хвороб дихальних шляхів;
- назофарингеальної карциноми, що представляє собою злоякісне захворювання носоглотки;
- лімфоми Беркітта;
- розсіяного склерозу;
- герпесу;
- системного гепатиту;
- лімфоми;
- пухлини слинних залоз і ШКТ;
- імунної недостатності;
- хвороби Ходжкіна або лімфогранулематозу;
- полиадентопатии;
- волохатою лейкоплакії ротової порожнини;
- синдрому хронічної втоми.
У таблиці нижче наведена умовна класифікація ВЕБ за певними критеріями:
Критерій класифікації | Різновид |
Період інфікування |
|
Форма |
|
Ступінь тяжкості |
|
Тривалість |
|
Фаза активності |
|