Вірус Епштейна-Барра: симптоми у дітей, ВЕБ аналіз з розшифровкою і лікування

Вірус Епштейна-Барр – інфекційне захворювання герпетичного походження, що отримало назву на честь двох учених – дослідників, які вчинили його відкриття в 1964 році, а саме — канадського професора та вірусолога Майкла Епштейна і Івони Барр, яка була його аспіранткою. В силу своєї природи ВЕБ ще називають герпесом 4 типу. Останнім часом його поширеність (особливо у дітей) значно збільшилася і становить до 90% всього населення планети.

Вірус Епштейна-Барр у дітей — що це таке і чим він небезпечний?

Вірус Епштейна-Барр здатний бути присутнім в організмі протягом декількох років і ніяк себе не проявляти. У 25% людей, які є його носіями, він може знаходитися протягом усього життя. Спровокувати його активацію може ослаблена імунна система. Після зараження у людини в подальшому назавжди виробляється стійкий імунітет до захворювання. При цьому вірус продовжує існувати в тілі, як і його герпесні аналоги.

За статистичними даними, найбільше йому схильні діти від року і старше, так як саме в цей період діти починають активно взаємодіяти з іншими дітками. До трехгодовалого віку перебіг хвороби часто йде без вираженої симптоматики і має багато спільного із звичайною застудою в легкій формі. Характерні ознаки хвороби починають виявлятися у школярів і підлітків.

Кількість заражених людей після 35 років мінімально, а в тих випадках, коли інфікування відбувається, патологія не супроводжується властивими їй симптомами. Це обумовлено тим, що у дорослих людей вже є імунітет до вірусів герпесной групи.

Вірус включає в себе молекулу ДНК сферичної форми, яку знаходять у слині людини. При його попаданні в лімфоїдну тканину відбувається зараження лімфовузлів, мигдалин, селезінки і печінки.

В результаті проникнення вірусу в організм зазвичай розвивається гострий інфекційний мононуклеоз. Однак це не єдина патологія, яку може спровокувати даний тип збудника. Вірус Епштейна-Барр небезпечний розвитком:

  • респіраторних інфекційних хвороб дихальних шляхів;
  • назофарингеальної карциноми, що представляє собою злоякісне захворювання носоглотки;
  • лімфоми Беркітта;
  • розсіяного склерозу;
  • герпесу;
  • системного гепатиту;
  • лімфоми;
  • пухлини слинних залоз і ШКТ;
  • імунної недостатності;
  • хвороби Ходжкіна або лімфогранулематозу;
  • полиадентопатии;
  • волохатою лейкоплакії ротової порожнини;
  • синдрому хронічної втоми.

У таблиці нижче наведена умовна класифікація ВЕБ за певними критеріями:

Критерій класифікації Різновид
Період інфікування
  • вроджений;
  • придбаний.
Форма
  • типовий, проявляється як інфекційний мононуклеоз;
  • атиповий, підрозділяється на стертий, безсимптомний або зачіпає внутрішні органи.
Ступінь тяжкості
  • легкий;
  • середній;
  • важкий.
Тривалість
  • гострий;
  • затяжний;
  • хронічний.
Фаза активності
  • активний;
  • неактивний.
Увага! Інформація на порталі носить ознайомлювальний і інформаційний характер, пам'ятайте що самолікування краще замінити походом до лікаря і професійною консультацією. Не займайтеся самолікуванням і завжди звертайтеся до професійних лікарів.