Діагноз внутрішньочерепна гіпертензія дитячим невропатологом ставиться досить часто. Це поширене порушення, і не завжди воно пов’язане саме з патологічними процесами в мозку. Іноді таким чином організм дитини реагує на зміну клімату або зміна погоди.
Яка б причина не була джерелом поганого самопочуття малюка, її обов’язково потрібно з’ясувати. Запускати такі стани не можна, адже за ними може ховатися хвороба, яку потрібно терміново лікувати.
Що таке внутрішньочерепна гіпертензія і які існують види патології?
Внутрішньочерепна гіпертензія у дітей – це збільшення тиску спинномозкової рідини (ліквору) на відділи головного мозку. Вона часто є супутнім ознакою якогось захворювання, тому як самостійне порушення його практично не розглядають.
Підвищення внутрішньочерепного тиску у дітей буває двох видів:
- первинне, не пов’язане з іншими хворобами, воно залежить від інших зовнішніх факторів;
- вторинне, викликане захворюваннями ендокринної, серцево-судинної та інших систем, травмами.
Первинне порушення тиску виникає в основний у дітей до 2 років. З віком воно проходить без наслідків.
Причини розвитку захворювання
Патологічні причини синдрому внутрішньочерепного тиску:
- аномалії будови головного мозку, гідроцефалія;
- інфікування в утробі матері;
- травми, гіпоксія, отримані при пологах;
- черепно-мозкова травма, крововилив, гематоми;
- інфекції центральної нервової системи;
- онкологічні захворювання головного мозку (доброякісна та злоякісна пухлина);
- сильний вплив токсинів на організм хімічними, лікарськими, наркотичними засобами;
- набряк мозку.
Фізіологічна гіпертензія у дітей виникає з природних причин:
- тривале перебування у стресовому стані, плач, крик;
- зміна клімату або погодних умов;
- надмірне фізичне напруження.
Часті істерики можуть спровокувати розвиток фізіологічної гіпертензії
Клінічна картина
Симптоми підвищеного тиску розрізняються в залежності від віку пацієнта. Малюки старше здатні описати словами, що їх турбує і дати оцінку свого стану. Діти грудного віку цього зробити не можуть зі зрозумілих причин, у них можна запідозрити порушення тільки по зміні поведінки та деякими зовнішніми ознаками.
Непрямі ознаки наявності патології
- розлади сну, дитина стає сонливою або, навпаки, мучиться від безсоння;
- змінюється поведінка, малюк стає агресивною, дратівливою;
- дитина відстає від однолітків у психічному розвитку;
- у школярів знижується успішність;
- тремтить підборіддя;
- шкірні покриви бліднуть;
- часто виникають носові кровотечі.
Симптоми у немовляти
- плач без видимої на те причини, який найчастіше з’являється вночі;
- дитина кричить, як ніби від болю;
- після годування часто і рясно відригує;
- відмовляється від прийому їжі, не може нормально ссати груди або соску;
Запідозрити підвищений тиск у грудничка можна за неприродному для нього поведінки
- знижений тонус м’язів;
- підвищена сонливість, млявість, швидка стомлюваність;
- тремор;
- неприродні пропорції голови, занадто швидкий її ріст;
- набухання вен на голові і збільшення тім’ячка;
- більшість дітей з гіпертензією відстають від однолітків і прийнятих нормативів у психічному розвитку.
Симптоми у дітей старше року
- часті головні болі;
- блювота і нудота без причини, навіть на голодний шлунок;
- дитина відстає фізично і розумово, мова погана або відсутній;
- він неуважний, швидко втомлюється, його весь час тягне в сон;
- випирає лоб;
- зір порушено, буває двоїння в очах;
- малюк натикається на предмети, у нього погана координація рухів.
Один з головних симптомів внутрішньочерепної гіпертензії — постійні головні болі
Діагностика
Обстеження при підозрі на синдром внутрішньочерепного тиску призначає дитячий невропатолог, зазвичай використовуються:
- Візуальний профілактичний огляд дитини педіатром на планових прийомах. Вимірювання окружності грудної клітини і голови.
- Обстеження очного дна. Офтальмолог за непрямими ознаками визначить наявність внутрішньочерепної гіпертензії.
- УЗД головного мозку. Воно проводиться, поки джерельце ще не закрився, зазвичай до 1 року.
- Доплерографія. Допоможе оцінити стан судин мозку і кровообіг у ній.
- Спинномозкова пункція. Проводиться рідко, у виняткових випадках.
- Рентгенографія. Оцінюються кістки черепа, аномалії будови.
Лікування захворювання
Після постановки діагнозу невропатолог призначить дитині терапію. Вона буде залежати від причини порушення, віку дитини і тяжкості симптомів. Зазвичай вона включає лікарські засоби, ЛФК, масаж і фізіопроцедури.
Буває так, що навіть визначивши підвищений внутрішньочерепний тиск, лікар не буде призначати важкі препарати. Досить буде симптоматичного лікування і регулярного спостереження.
Консервативна терапія
Традиційне лікування включає в себе:
- сечогінні препарати (Фуросемід, Ацетазоламід);
- антибіотики при запальному процесі в ЦНС (Пеніцилін, Цефтріаксон);
- седативні, заспокійливі засоби (Тенотен) (рекомендуємо прочитати: показання до застосування дитячого «Тенотена» );
- препарати для поліпшення кровообігу головного мозку і обмінних процесів в його клітинах (Пірацетам, Кавінтон, Гліцин).
Крім медикаментів, важливо займатися лікувальною фізкультурою, пройти призначені фізіотерапевтичні процедури, кілька курсів масажу. Хороший результат дає відвідування дитячого остеопата.
Хірургічне втручання
Хірургічні операції проводяться тільки при наявності серйозних показань і в спеціалізований нейрохірургічних відділеннях. Подібна терапія необхідна тільки у випадках, коли хвороба швидко прогресує і загрожує життю малюка.
Зазвичай операція робиться при сильних гематомах, кістах, новоутвореннях в головному мозку. Якщо навіть якщо пухлина доброякісна, її треба видалити, щоб вона не заважала дитині нормально жити і рости. Іноді лікар вирішує знизити внутрішньочерепний тиск за допомогою люмбальної пункції, тобто примусове вилучення зайвої спинномозкової рідини.
Іноді для стабілізації внутрішньочерепного тиску проводиться люмбальна пункція
Можливі наслідки внутрішньочерепної гіпертензії
Несвоєчасна діагностика або пускання хворобу на самоплив здатне призвести до інвалідності малюка. Порушення роботи головного мозку чреваті багатьма серйозними наслідками:
- крововиливи в мозок;
- психічні розлади, епілептичні напади;
- параліч;
- повна втрата зору;
- відставання в мовленнєвому, психічному, фізичному розвитку;
- порушення координації і рухової активності.
Підвищений внутрішньочерепний тиск як раз той випадок, коли краще перестрахуватися і пройти необхідні обстеження, ніж потім довго і тяжко лікувати дитину від ускладнень. Обов’язково потрібно проходити планові огляди у дільничного педіатра і вузьких фахівців, щоб вчасно виявити тривожні симптоми.
