Ритм, в якому ми живемо сьогодні, не дозволяє молодим мамам довго панькатися зі своїм малюком. Природним чином перед ними постає питання про те, як навчити дитину самостійності без шкоди для його здоров’я, і не спотворивши у нього розуміння дисципліни та норм поведінки. Що допомагає малюкові знизити залежність від опіки дорослого? Дитяча цікавість, активне пізнання навколишнього світу, особистісна ініціатива формують в дитині бажання все зробити самому. Завдання батьків полягає в тому, щоб правильно підтримати благородні устремління нащадка.
Кожному з батьків хочеться, щоб їх дитина стала самостійною та відповідальною людиною. Але як же навчити його цього?
Що означає для дитини самостійність?
Що передбачає самостійність дитини з точки зору батьків? Давайте розберемося, яка поведінка бажають виховати в малюка дорослі, щоб говорити про нього, як про самостійну людину. Відповіді прозвучать такі:
- уміння дитини проводити якісь дії без допомоги інших членів родини і без підказки батьків;
- вирішувати дилему, що постала перед ним завдання самому і розуміти, що відповідальність за прийняте рішення так само лежить на ньому;
- вільно висловлювати свої думки і почуття, не озираючись на думку інших людей;
- будувати своє життя так, як хочеться дитині, а не за вказівкою і, підкоряючись рішенням інших.
Такі уявлення батьків про самостійність дитини. Однак діти ростуть, і це поняття неминуче стикається з нормами і правилами поведінки, встановленими у суспільстві. Існують межі, перехід за які може перерости у неадекватні вчинки, аж до злочину. Як розвинути в дитині самостійність, яким сторонам характеру дати розвиток:
- ініціативність, коли людина відчуває внутрішню потребу у дії;
- планування, спрямоване на вибудовування дій в певному порядку, щоб досягти необхідного результату;
- цілеспрямованість, яка проявляється в досягненні поставленої мети;
- відповідальність означає, що прийнявши рішення, людина повністю відповідає за нього та його результат;
- самооцінка і самоконтроль, коли тільки той, хто робить якусь дію, сам контролює його правову обґрунтованість і оцінює досягнутий результат;
- соціальна прийнятність і усвідомлення того, що дії індивідуума не призведуть до порушення загальноприйнятих норм;
- творчий підхід до справи, коли людина використовує свої навички і вміння у запропонованих йому умовах.
Розвиток самостійності у дитини починається з моменту його народження. Кожна дія, кожен крок робить його все більш і більш самостійним
