Ритм, в якому ми живемо сьогодні, не дозволяє молодим мамам довго панькатися зі своїм малюком. Природним чином перед ними постає питання про те, як навчити дитину самостійності без шкоди для його здоров’я, і не спотворивши у нього розуміння дисципліни та норм поведінки. Що допомагає малюкові знизити залежність від опіки дорослого? Дитяча цікавість, активне пізнання навколишнього світу, особистісна ініціатива формують в дитині бажання все зробити самому. Завдання батьків полягає в тому, щоб правильно підтримати благородні устремління нащадка.
Кожному з батьків хочеться, щоб їх дитина стала самостійною та відповідальною людиною. Але як же навчити його цього?
Що означає для дитини самостійність?
Що передбачає самостійність дитини з точки зору батьків? Давайте розберемося, яка поведінка бажають виховати в малюка дорослі, щоб говорити про нього, як про самостійну людину. Відповіді прозвучать такі:
- уміння дитини проводити якісь дії без допомоги інших членів родини і без підказки батьків;
- вирішувати дилему, що постала перед ним завдання самому і розуміти, що відповідальність за прийняте рішення так само лежить на ньому;
- вільно висловлювати свої думки і почуття, не озираючись на думку інших людей;
- будувати своє життя так, як хочеться дитині, а не за вказівкою і, підкоряючись рішенням інших.
Такі уявлення батьків про самостійність дитини. Однак діти ростуть, і це поняття неминуче стикається з нормами і правилами поведінки, встановленими у суспільстві. Існують межі, перехід за які може перерости у неадекватні вчинки, аж до злочину. Як розвинути в дитині самостійність, яким сторонам характеру дати розвиток:
- ініціативність, коли людина відчуває внутрішню потребу у дії;
- планування, спрямоване на вибудовування дій в певному порядку, щоб досягти необхідного результату;
- цілеспрямованість, яка проявляється в досягненні поставленої мети;
- відповідальність означає, що прийнявши рішення, людина повністю відповідає за нього та його результат;
- самооцінка і самоконтроль, коли тільки той, хто робить якусь дію, сам контролює його правову обґрунтованість і оцінює досягнутий результат;
- соціальна прийнятність і усвідомлення того, що дії індивідуума не призведуть до порушення загальноприйнятих норм;
- творчий підхід до справи, коли людина використовує свої навички і вміння у запропонованих йому умовах.
Розвиток самостійності у дитини починається з моменту його народження. Кожна дія, кожен крок робить його все більш і більш самостійним
Коли починати розвиток самостійності у дитини?
Відомий вчений М. Монтессорі в своїх працях з педагогіки визначає самостійність людини як його біологічне якість, а значить, вроджене. Виходить, що розвиток самостійності починається з народження. Починаючи від утримування голови у вертикальному положенні і продовжуючи формуванням різних навичок, малюк щодня долає сходинки, що ведуть його до самостійного способу життя.
Кожен період життя йде виховання самостійності у дітей. Півторарічний малюк біжить допомогти мамі підмести підлогу, вистачає у тата молоток, щоб допомогти йому забити цвях. Хочете побачити перед собою самостійного чоловічка, дозвольте йому допомагати вам, не губіть виявлену нею ініціативу на корені. Підростаючи, ваш син чи донька розширять свої активні спроби виконати що-то разом з вами або, замінивши вас, і кожен їх вчинок буде сприяти розвитку самостійності у дитини.
Пояснюючи дитині, навіщо ви робите те чи інше дію, ви розвинете в ньому і таку важливу рису характеру, як цілеспрямованість. Підмітаючи підлогу, він буде знати, що робить це для того, щоб вони були чистими. Так, день у день, підростаючи і освоюючи нові вміння, дитина вчиться приймати власні рішення, виконувати та відповідати за них, що і означає формування самостійності в дитині.
Які методи застосовувати?
Не варто зупиняти дитину, коли вона намагається робити що-небудь самостійно
Якщо ви вирішили привчити свій скарб до самостійного виконання різних справ, запасіться терпінням і діяти грамотно. Нескладні правила дають відповідь на те, як виховати самостійність у дитини:
Як ставитися до помилок малюка?
Звичайно, виховання самостійності у дитини не протікає гладко. Помилки в діях малюка неминучі, важливо, як ви до них ставитесь. Ніколи не сваріть дитину тоді, коли він старається, але в нього виходить погано або неправильно. Освоюючи якусь дію, малюк може пролити воду, упустити тарілку, насорить, але не докладаючи зусиль, він нічому не навчитися. Ми вчимо, а не змушуємо, пам’ятайте про це.
Нехай дитина допомагає по господарству батькам, якщо не цінувати цю «допомогу», то в майбутньому її можна вже і не дочекатися
Багато батьків, заздалегідь припускаючи, що у сина або дочки нічого не вийде з затіяного, усувають дитини, бажаючи, щоб він уникнув помилки. Така «послуга» призведе до того, що ваш нащадок нічому не навчитися, і при кожній невдалій спробі стане відмовлятися від початої ним справи. Неправильно і попереджати негативні наслідки, якими може закінчитися зроблене дитиною дію.
Якщо малюк взявся мити підлогу і пролив воду з відра, не намагайтеся згладити сталася ситуацію, навчіть дитину, як треба діяти обережно. Похваліть дитину, якщо все у нього вийшло добре. Залучайте дітей до домашніх справ, спільно з ними прибирайте, мийте, протирайте пил, поливайте квіти.
Яка підтримка потрібна дитині?
Головна підтримка батьків у тому, щоб навчитися довіряти своєму маленькому скарбу. Спробуйте поєднати своє знання про те, що він маленький, з бажанням дати йому повну свободу, інакше він не зможе піти від вашої опіки. Якщо постійно стежити за діями дитини, і при цьому зупиняти його фразами, типу: «Не лізь туди, у тебе не вийде» або «Ти не зможеш, ти ще маленький», у нього дійсно нічого не вийде. Грамотно підвести малюка до свободи дій допоможуть такі слова, як: «Пробуй, синку, у тебе все вийде!» або «Будь обережний!», «Я буду поруч, якщо треба допомогти!».
Важливий і батьківський авторитет, коли він виявляється не в авторитарності, а в навчання дитини на власному прикладі. Дітям молодшого віку не треба наказувати і забороняти, а показувати, як правильно, як зручно. Регулярні заборони і вимоги щодо беззаперечного підкорення вашій волі можуть розвинути у маленькій людині відчуття власної безпорадності. Сумно буде виглядати картина, коли 10-річний син не зможе навіть велосипед винести на вулицю. Намагайтеся виховати у дітей тверду віру в себе.
Як привчити до самостійного поведінки 3-4-річної дитини?
Якщо ви хочете, щоб 7-8-річний школяр швидко освоївся в школі, відповідально підходив до навчання і містив у порядку свої шкільні приналежності, прищеплюйте йому ініціативність і цілеспрямованість з малих років. Як треба співпрацювати з малюком 3-4-х років:
- Постарайтеся не припиняти ініціативні пориви сина чи доньки. Ніколи не кажіть йому, що у вас вийде щось краще, прищеплюйте у нього інтерес до будь-якого розумного дії. Наприклад, 3-річна донька дуже хоче вам допомогти вимити посуд, але ви розумієте, що так добре, як ви, вона цього не зробить. Дозвольте дитині «поплескати», а потім непомітно домойте тарілки самі, і тоді в 8-10 років ви отримаєте вмілу помічницю.
Звичайно, захищати дитину від небезпеки необхідно, але у всьому потрібно знати міру. Дитина не повинен озиратися на маму чи тата перед тим, як щось зробити
- Дитина в 3-4 роки вже може самостійно обслуговувати себе. Якщо треба прибрати іграшки, нехай ваш скарб це зробить. Неважливо, скільки часу у нього займе таке заняття, не варто квапити і допомагати йому. Заохочуйте бажання малюка одягатися без допомоги мами чи тата. Спочатку він навчиться надягати шкарпетки, потім сорочку, а незабаром легко впоратися з усіма предметами одягу. Вибір одягу по погоді робіть разом з дитиною, підказуючи, чому треба надіти саме цю річ.
- Допомога батьків у деяких справах потрібна тільки тоді, коли малюк сам попросить про неї. Наприклад, чадо захоплено збирає деталі конструктора, але у нього не виходить точно по малюнку. Якщо дитина попросить допомоги, надайте. Втім, діти пытливы і допитливі, вони самі можуть вирішити завдання, якщо гарненько подумають, тому не поспішайте бігти йому на допомогу.
Як допомогти дошкільнику?
Досягнувши певних успіхів у молодшому віці, ви підійшли до часу, коли дитину пора готувати до більш серйозних змін у його житті, а точніше, до вступу в школу. Очевидно, що в школі самостійність для дитини дуже важлива. Як допомогти дошкільнику:
- Почніть з невеликих доручень, поступово привчаючи вашого дошкільника до дисципліни. Попросіть його застелити постіль чи погодувати собаку, полити квіти або забратися в кімнаті.
- Настає час, коли необхідно трохи віддалити маленького члена сім’ї від постійної присутності дорослих в його житті. Спробуйте залишити дитину дошкільного віку одного будинку на нетривалий час.
- Багато тат і мам перетворюють просту підтримку дітей в постійну опіку. Зайва опіка шкідлива для зростаючого свідомості, вона здатна підірвати у малюка віру у власні можливості і сили, він повинен сам приймати рішення, особливо у дошкільному віці.
Обговоривши всі складові, ми отримуємо, що виховання самостійності у дитини – це виховання правильної поведінки батьків по відношенню до свого маленького скарбу. Виховання самостійності у дітей будується на заохоченні і підтримці, тоді ви дійсно допоможете їм стати повноцінною особистістю, що володіє власною думкою і вміє відповідати за свої вчинки.
