Алергічний риніт у дитини: симптоми і лікування немовлят і дітей старшого віку

Згідно зі статистичними даними, в деяких розвинених країнах алергічного нежиті схильне більше половини всього населення, причому з ускладненнями у вигляді бронхіальної астми стикаються 40% хворих. Алергічний риніт став настільки поширеним, що залишати цю проблему без уваги неможливо. Діти дошкільного віку значно рідше стикаються з проявами алергічного риніту (їх кількість становить близько 10-15%), але з моменту надходження дитини в школу або в інші навчальні заклади ризик зіткнутися з даним захворюванням зростає багаторазово. Сильно розчаровує той факт, що батьки рідко звертають увагу на скарги своєї дитини.

Алергічний риніт — дуже поширене захворювання

Що з себе являє алергічний риніт?

Алергічний риніт є захворюванням слизових оболонок носової порожнини, розвиваються під впливом різних алергенів. Хвороба супроводжується рясним слизеобразованием, свербінням, закладеністю носа і частим необґрунтованим чханням.

Зазвичай поява нежитю пов’язують з настанням конкретного часу року, але у деяких пацієнтів алергічний риніт може мати цілорічну форму. Захворювання прийнято класифікувати на:

  • гострий епізодичний;
  • сезонний;
  • персистуючий.

Гостра форма алергічного нежитю виникає відразу після контакту з алергеном (ним може стати, наприклад, шерсть або слина тварин). Під час цвітіння певних рослин, чия пилок для багатьох є сильним алергеном, проявляється сезонний риніт. Він може супроводжуватися почервонінням і свербінням очей, сльозотечею. Як тільки цвітіння припиняється, у хворих усі неприємні симптоми зникають.

Людям з цілорічним алергійним нежитем доводиться постійно терпіти неприємні симптоми. Алергенами у такій ситуації найчастіше стають: продукти життєдіяльності домашніх тварин, пил, комахи і навіть вміст пір’яних подушок. Як правило, симптоми захворювання слабо виражені.

Причини виникнення захворювання

Основною причиною виникнення алергічного нежитю у дітей є контакт з тим чи іншим алергеном. Організм дитини стає надчутливим до таких подразників:

  • комахи (кліщі, таргани тощо);
  • домашній пил;
  • пилок рослин;
  • спори цвілевих грибків;
  • вовна, слина, частинки шкіри тварин;
  • харчові продукти;
  • лікарські засоби (у тому числі деякі вакцини).

Алергічний риніт може викликати пилок сезонних рослин

У часто хворіючих дітей та дітей з генетичною схильністю, які мають постійний контакт з алергеном, підвищується ризик стати носієм захворювання. Спровокувати розвиток алергічного риніту у немовляти здатні наступні фактори:

  • патологія носової порожнини;
  • порушення метаболізму;
  • гіпотонія;
  • хвороби ШЛУНКОВО-кишкового тракту і порушення в роботі ендокринної системи;
  • дефіцит вітаміну D.

Симптоми алергічного риніту

При алергічному нежиті слизова оболонка носової порожнини при контакті з алергеном починає активно реагувати. У людини із-за набряку закладений ніс. Ніздрі, очі й вушні раковини червоніють. У пацієнта може спостерігатися набряклість обличчя, він часто чхає і скаржиться на свербіж.

Вираженість неприємних відчуттів залежить від ступеня тяжкості захворювання. Симптоми можуть посилитися під впливом температурних перепадів, зміни атмосферного тиску. Також на погіршення загального стану можуть вплинути задимленість (у тому числі при палінні) та інфекційні захворювання.

Аллергический ринитАлергічний риніт

У немовлят

Алергічний риніт у немовлят – це досить рідкісне явище. Частіше захворювання розвивається у віці 3-6 років. Зазвичай у малюків до року алергічна реакція виникає в період цвітіння рослин. Це відбувається на тлі постійного контакту з подразником. Малюк в ранкові години після пробудження безпідставно починає чхати (докладніше в статті: як бути, якщо дитина часто чхає?). Увечері набряклість в носовій порожнині посилюється, немовля стає важко дихати, він вередує і погано спить.

Батьки мають бути дуже уважними, щоб не пропустити ознаки захворювання, так як алергічний риніт у цьому віці діти переносять практично безсимптомно. Тим не менш, при почервонінні носика, сльозотечі або частому чханні малюка мамам необхідно повідомити про всіх неприємних проявах педіатра.

У дітей віком 1-2 років

У однорічної дитини батьки самі можуть відрізнити, чи є нежить алергічним або носить інфекційний характер. Запалення слизових носа у дитини від 1 до 2 років із-за впливу на них алергену супроводжується:

  • кашлем і чханням;
  • водянистими, прозорими виділеннями;
  • свербінням і закладеністю носової порожнини;
  • іноді малюк відчуває проблеми з диханням.

У дітей після року батьки самі можуть визначити, чи є нежить алергічного або інфекційного характеру

Також визначити наявність алергії у дитини можна, якщо:

  • погіршився стан слизової носа;
  • відзначається набряклість особи;
  • дихання здійснюється через рот;
  • почервоніли очі, виникло сльозотеча, нижні повіки набрякли.

Вираженість симптомів буде залежати від ступеня тяжкості захворювання:

  • легка форма може призвести до незначних проблем, пов’язаних із засипанням і зниженням працездатності;
  • при середній тяжкості нежитю, викликаного алергією, дитина погано спить і швидко стомлюється;
  • важка форма захворювання протікає практично з усіма перерахованими вище яскраво вираженими проявами хвороби.
  • Якщо навіть батьки повністю впевнені, що нежить у дитини – це наслідок дратівної дії алергенів, остаточний діагноз повинен встановити лікар.

    Як відрізнити алергічний риніт від простудного нежиті?

    На початковому етапі алергічний нежить за своїми симптомами вельми схожий з простудних. Хворий скаржиться на закладеність носа, часто чхає, є рідкі виділення, можуть почервоніти очі і початися сльозотеча.

    При алергічному риніті температура тіла не підвищується, чи підвищується незначно. Загальний стан дитини не страждає.

    На відміну від алергії, простудне захворювання призводить до погіршення самопочуття, у пацієнта виникає почуття розбитості, він скаржиться на занепад сил. Крім цього, алергічний нежить може тривати настільки довго, скільки організм піддається впливу алергену. У деяких випадках алергічні прояви слабо виражені, тому хворим, у яких ніс закладений більше 10 днів, необхідно звернутися за консультацією до фахівця.

    Особливості лікування дитячого алергічного риніту

    Підтвердити або спростувати діагноз лікар може тільки на підставі об’єктивних симптомів. Після огляду та збору анамнезу педіатр призначає відповідні аналізи. Малюкові необхідно здати на аналіз кров. Підвищення еозинофілів часто пов’язують з алергічними реакціями.

    Алергічний риніт погано піддається лікуванню. Для кожного маленького пацієнта підбирають індивідуальну схему лікування, враховуючи вік дитини і ступінь тяжкості захворювання. Дитячі лікарі намагаються призначати найбільш безпечні для дитячого організму лікарські засоби.

    В процесі лікування першочерговим завданням алерголога є виявлення алергену. Після цього батькам рекомендують захистити малюка від контакту з подразником.

    Якщо цього не зробити, то медикаментозна терапія буде малоефективна. Крім лікування з використанням медичних препаратів, маленьким пацієнтам проводять імунотерапію.