Вагітність не завжди протікає за задуманим сценарієм. Процес виношування дитини може бути обтяжений різними ускладненнями. Антенатальна загибель плода – нерідке явище, яке в 39-42% випадків є причиною мертвонароджень. Чому це відбувається на ранніх і пізніх термінах гестації? За якими ознаками можна розпізнати даний стан? Наскільки небезпечна внутрішньоутробна загибель плода для жінки, і чи можна їй запобігти? Яким чином лікується ця патологія на різних термінах вагітності?
Поняття антенатальної загибелі плода
Під цим терміном в акушерській практиці розуміється загибель плода в період внутрішньоутробного розвитку. Смерть дитини в даному випадку фіксується в період з 9 по 42 тижні гестації. Дане поняття слід відрізняти від інших видів перинатальної смертності: інтранатальної, для якої характерний летальний результат під час процесу вигнання плоду з матки, і неонатальної, коли новонароджений гине протягом перших 7 днів життя.
При діагностуванні антенатальної загибелі плоду жінка відчуває значний стрес. Крім емоційного потрясіння небезпеці піддається її фізичного здоров’я.
Внутрішньоутробна смерть дитини може спричинити за собою різні ускладнення. У разі пізнього прийняття заходів або вибору неправильної лікувальної тактики дане явище може закінчитися фатальним результатом для пацієнтки.
Дана патологія виявляється у 6% жінок, які виношують двох і більше дітей. Ймовірність її виникнення залежить від кількості плодів і хорионов. Чим більше ступінь багатоплідності, тим вище ризик внутрішньоутробного летального результату одного з дітей. На відміну від дихориальных двійнят, загроза загибелі одного з плодів, що мають загальний хоріон, набагато вище.
Фактори, що сприяють антенатальної загибелі дитини
Існує безліч причин даного виду перинатальної смертності. У ряді ситуацій неможливо точно встановити фактор, що спричинило смерть плода. До внутрішньоутробної загибелі дитини можуть призвести неправильні дії самої жінки, так і різні патологічні процеси. Причини розвитку даної патології діляться на ендогенні (що також називаються внутрішніми) і екзогенні (зовнішні). До першого виду належать:
- інфекційні патології (грип, запалення легенів, кір, краснуха, гепатит);
- недостатнє надходження корисних елементів в організм;
- соматичні захворювання (природжені пороки серця, серцево-судинна недостатність, тяжкі ураження печінки та нирок, недокрів’я);
- цукровий діабет;
- порушення роботи ендокринної системи;
- запальні процеси у статевій сфері;
- гестоз;
- неправильне розвиток плоду;
- конфлікт резус-факторів груп крові матері та дитини;
- надлишковий або недостатній обсяг амніотичної рідини;
- порушення гормонального фону і матково-плацентарного кровотоку;
- справжній вузол пуповини;
- обвиття пуповини навколо шиї малюка;
- збій згортальної функції крові;
- високий артеріальний тиск;
- аутоімунні захворювання.
Другу групу причин антенатальної загибелі плода становлять:
- зловживання майбутньою матір’ю тютюнопалінням, спиртними напоями, наркотичними засобами;
- використання певних лікарських препаратів;
- гостра і хронічна інтоксикація побутовими та промисловими хімічними речовинами;
- радіоактивне опромінення;
- травмування живота;
- надмірне емоційне перенапруження.
Супутня симптоматика
Внутрішньоутробну смерть плода можна розпізнати по ряду ознак. Клінічна картина в такому випадку виглядає наступним чином:
- жінка відчуває слабкість, нездужання, сильну тяжкість внизу живота;
- припиняються ворушіння маляти;
- знижується або підвищується матковий тонус;
- молочні залози зменшуються в розмірах і стають млявими;
- різко припиняються токсикоз і зростання живота;
- у ряді ситуацій відбувається мимовільне переривання вагітності.
У випадках, коли з моменту внутрішньоутробної загибелі плоду минуло кілька тижнів, до перерахованих симптомів додаються ознаки, характерні для септичного процесу.
Така клінічна картина проявляється у вигляді:
- гіпертермічного синдрому;
- сильних болючих відчуттів в області живота;
- нападів запаморочення;
- головного болю;
- пригнічення центральної нервової системи, що проявляється у формі гіперсомніі;
- порушення свідомості.
У важких випадках летальний результат дитини в антенатальному періоді може призводити до загибелі жінки. Щоб цього не сталося, при підозрі на цю патологію рекомендується якомога швидше звернутися за медичною допомогою. У такій ситуації своєчасність прийняття лікувальних заходів відіграє вирішальну роль.
Методи діагностики
Для підтвердження цього діагнозу і з’ясування причин, з яких розвинулася ця патологія, застосовуються певні діагностичні процедури. Складання розгорнутого протоколу дослідження – це обов’язковий етап діагностування. За допомогою цього документа лікар-клініцист дає пацієнтці докладні роз’яснення щодо того, що могло викликати загибель малюка, можна було запобігти його смерть, може згодом повторитися така ситуація, і як вона вплинула на здоров’я жінки. У таблиці представлена інформація про те, які способи діагностики застосовуються в даному випадку.
| Метод діагностики | Опис діагностичного методу | Мета процедури |
| Збір анамнезу | Аналіз скарг пацієнтки | Постановка попереднього діагнозу, розробка плану подальшого обстеження |
| Фізикальне обстеження | Промацування живота, аускультація (проводиться після 18-го тижня гестації) | Визначення наявності чи відсутності серцебиття у дитини |
| Лабораторні дослідження | Аналіз крові | Визначення рівня естріолу, прогестерону, плацентарного лактогену |
| Інструментальна діагностика | УЗД – на 9-10 тижні | Перевірка функціонування серця плода |
| ФКГ або ЕКГ – на 13-15 тижня | ||
| Амніоскопія | Аналіз стану плодового яйця і амніотичної рідини | |
| Рентгенографія (застосовується у виняткових випадках і тільки за медичними показаннями) | Визначення наявності чи відсутності газу в підшкірній жировій клітковині, серці і великих судинах дитини |
Тактика лікування при виявленні патології на різних термінах вагітності
Лікувальна тактика в даному випадку залежить від терміну гестації, на якій сталася загибель дитини. Для вилучення плоду з утроби матері вдаються до штучного переривання вагітності або екстрених пологах. В таблиці розміщена докладна інформація про те, які лікувальні заходи проводяться, якщо плід загинув в 1, 2 і 3 триместрах гестації.
| Термін вагітності, на якому сталася внутрішньоутробна загибель дитини, триместр | Вжиті заходи | Опис |
| 1 | Медичний аборт | Штучне переривання вагітності проводиться в умовах медичного закладу за допомогою вискоблювання порожнини матки. |
| 2 | Примусове розродження | Після повного обстеження організму пацієнтки та визначення стану згортальної функції крові здійснюється стимуляція пологів. Для цього використовуються естрогени, глюкоза, вітаміни та кальцієвмісні лікарські засоби. Після цього вводяться Окситоцин і препарати-простагландини. Для прискорення першого періоду пологів застосовують амніотомію. |
| 3 | При відсутності пологової діяльності вдаються до стимуляції пологів. При наявності медичних показань здійснюються процедури, головним завданням яких є руйнування плода. При діагностуванні у дитини водянки головного мозку, лобного і тазового внутрішньоутробного стану, небезпеки травмування матки і важкого стану породіллі проводиться краніотомія. При поперечному передлежанні плода вдаються до декапітації або эвисцерации, при утрудненні проходження плечей по родових шляхах – клейдотомии. |
Наслідки патології для майбутньої матері і дитини
Ризик розвитку негативних наслідків у даній ситуації залежить від своєчасності прийняття лікувальних заходів. У разі негайного звернення за медичною допомогою будь-який негативний вплив на фізичне здоров’я жінки відсутня. При цьому дана патологія неминуче відбивається на її психоемоційному стані.
У важких ситуаціях на тлі пережитого стресу розвиваються серйозні порушення психіки, які можуть виражатися в спробах нанесення собі і оточуючим каліцтв або зведення рахунків з життям. Це стан не повинно залишатися без уваги. Таким пацієнткам призначається курс психотерапії.
Практично всі жінки, які пережили подібну трагедію, згодом народжують здорових дітей, при цьому вагітність і родова діяльність протікають без яких-небудь ускладнень. Це відбувається за умови, що після штучного розродження до повторного зачаття пройшло не менше півроку.
Якщо при виявленні ознак смерті дитини в утробі матері жінка занадто пізно звернулася до лікаря, або для усунення цієї проблеми була обрана неправильна лікувальна тактика, можуть розвинутися такі ускладнення:
- інфікування;
- сепсис;
- летальний результат.
Чи можна попередити антенатальну смерть плоду?
Щоб уникнути цієї проблеми, рекомендується:
- перед зачаттям дитини обом пройти повне обстеження, включаючи генетичну діагностику;
- майбутній мамі регулярно відвідувати кабінет гінеколога;
- мінімум за півроку до запланованої дати настання вагітності відмовитися від тютюнопаління (у тому числі пасивного), вживання спиртних напоїв та наркотичних засобів;
- під час виношування дитини уникати впливу радіоактивного випромінювання, а також контакту з побутовими та промисловими отруйними речовинами;
- в процесі гестації приймання всіх лікарських препаратів узгоджувати з лікарем;
- уникати стресів;
- негайно здатися гінеколога при виникненні болю в нижній частині живота, підозрілих піхвових виділень, погіршення самопочуття;
- виключити підвищені фізичні навантаження, особливо підняття важких предметів, і травмування живота;
- налагодити повноцінне харчування і вживати продукти, багаті білками, овочі і фрукти;
- приймати вітамінні комплекси, попередньо погодивши їх прийом з лікарем;
- щодня гуляти на свіжому повітрі;
- регулярно займатися щадними видами спорту (йогою, фітнесом, плаванням);
- висипатися, приділяючи сон не менше 8 годин на добу.
