Всього кілька десятків років тому дифтерія вражала кожного п’ятого людини. Небезпека цього захворювання полягає в тяжкому перебігу і високий ризик ускладнень, аж до летального результату. З уведенням масової вакцинації захворюваність вдалося звести до мінімуму, проте випадки зараження дифтерією повністю виключити не вдається, в тому числі з-за частих відмов від імунізації.
Чому розвивається ця небезпечна хвороба? Які різновиди дифтерії бувають? Які характерні ознаки свідчать про зараження дитини цим захворюванням? Як і чим правильно лікувати і попереджати хворобу? Чи існують ефективні профілактичні заходи крім вакцинації? Розберемося разом.
Дифтерія — небезпечне захворювання, що важко піддається лікуванню
Причини виникнення дифтерії та шляхи зараження
Дифтерія являє собою небезпечне для життя людини інфекційне захворювання, що розвивається внаслідок проникнення в організм пацієнта бактерій — дифтерійної палички. Патологічний процес незмінно супроводжується запаленням, проте найбільшу загрозу для хворого становить виробляється збудником токсин. Останній вражає нервову і серцево-судинну систему.
У групу ризику традиційно входять діти дошкільного віку з 3 до 7 років. Проте в даний час фахівці відзначають зростання захворюваності серед підлітків та дорослого населення. Зазвичай мова йде про людей, які не пройшли імунізацію і вступали в тісний контакт з хворими на дифтерію або бактеріоносіями.
Заразитися дифтерією можна через предмети побуту, проте набагато частіше збудники передаються від хворих або здорових носіїв інфекції повітряно-крапельним шляхом. Інкубаційний період залежить від індивідуальних особливостей організму і становить від 2 діб до 10 днів. Основні джерела інфікування:
- дифтерія шкірних покривів, очей – предмети побуту, руки;
- дифтерія верхніх дихальних шляхів – збудники захворювання виділяються разом з повітрям, яке видихає бактеріоносій чи хворий.
З точки зору лікарів, здоровий бактериноситель менш заразним, ніж пацієнт з активною формою дифтерії. Однак на практиці більшість хворих заражається саме від здорових носіїв. Останні поширюють інфекцію, при цьому у них самих симптоми відсутні, тому виявляти бактеріоносіїв складно.
