Всього кілька десятків років тому дифтерія вражала кожного п’ятого людини. Небезпека цього захворювання полягає в тяжкому перебігу і високий ризик ускладнень, аж до летального результату. З уведенням масової вакцинації захворюваність вдалося звести до мінімуму, проте випадки зараження дифтерією повністю виключити не вдається, в тому числі з-за частих відмов від імунізації.
Чому розвивається ця небезпечна хвороба? Які різновиди дифтерії бувають? Які характерні ознаки свідчать про зараження дитини цим захворюванням? Як і чим правильно лікувати і попереджати хворобу? Чи існують ефективні профілактичні заходи крім вакцинації? Розберемося разом.
Дифтерія — небезпечне захворювання, що важко піддається лікуванню
Причини виникнення дифтерії та шляхи зараження
Дифтерія являє собою небезпечне для життя людини інфекційне захворювання, що розвивається внаслідок проникнення в організм пацієнта бактерій — дифтерійної палички. Патологічний процес незмінно супроводжується запаленням, проте найбільшу загрозу для хворого становить виробляється збудником токсин. Останній вражає нервову і серцево-судинну систему.
У групу ризику традиційно входять діти дошкільного віку з 3 до 7 років. Проте в даний час фахівці відзначають зростання захворюваності серед підлітків та дорослого населення. Зазвичай мова йде про людей, які не пройшли імунізацію і вступали в тісний контакт з хворими на дифтерію або бактеріоносіями.
Заразитися дифтерією можна через предмети побуту, проте набагато частіше збудники передаються від хворих або здорових носіїв інфекції повітряно-крапельним шляхом. Інкубаційний період залежить від індивідуальних особливостей організму і становить від 2 діб до 10 днів. Основні джерела інфікування:
- дифтерія шкірних покривів, очей – предмети побуту, руки;
- дифтерія верхніх дихальних шляхів – збудники захворювання виділяються разом з повітрям, яке видихає бактеріоносій чи хворий.
З точки зору лікарів, здоровий бактериноситель менш заразним, ніж пацієнт з активною формою дифтерії. Однак на практиці більшість хворих заражається саме від здорових носіїв. Останні поширюють інфекцію, при цьому у них самих симптоми відсутні, тому виявляти бактеріоносіїв складно.
Види дифтерії
Патологічний процес класифікується за ступенем тяжкості та локалізації ураження. В 9 випадках з 10 дифтерія вражає верхні дихальні шляхи, найчастіше страждає ковтка. Набагато рідше діагностуються випадки розвитку дифтерії носа, статевих органів, шкірних покривів. Вкрай рідко спостерігається розвиток дифтерії очі. Наочно ознайомитися в різновидами хвороби можна на фото до статті.
Захворювання носа
У більшості випадків дифтерія носа розвивається паралельно з аналогічним захворюванням ротоглотки. Ознаки інтоксикації при цій формі дифтерії незначні, відзначається підвищення температури тіла пацієнта в межах одного градуса. Даний вид дифтерії супроводжується наступними ознаками:
- набряклість підшкірної клітковини шиї та щік (при токсичній формі патологічного процесу);
- плівчасті нальоти в носовій порожнині;
- поява мокнучих ділянок в області чола, щік і крил носа, які з часом перетворюються в засохлі кірочки;
- кров’янистої-гнійний чи серозно-гнійне відокремлюване з носа.
Дифтерія зіва
Патологічний процес в області зіва розвивається у більшості дітей, хворих на дифтерію. У малюків, які пройшли імунізацію, хвороба протікає в легкій формі, без ускладнень. Як правило, через 7-9 днів з моменту прояву перших симптомів при адекватному лікуванні дитина повністю одужує.
При системному впливі екзотоксину, що потрапляє в організм нещепленої пацієнта, і відсутність своєчасної медичної допомоги, через тиждень після початку хвороби вона може переходити у тяжку токсичну форму. У будь-якому випадку для дифтерії зіва характерний комплекс ознак, які дозволяють швидко диференціювати її від інших захворювань:
- збільшені шийні лімфовузли;
- плівчатий наліт білого кольору на мигдалинах (через три доби плівка змінює відтінок на сіро-жовтий або сірий);
- мигдалики червоніють і набрякають;
- незначне підвищення температури тіла.
Перехід захворювання в токсичну форму характеризується різким погіршенням стану пацієнта. Це пояснюється сильною інтоксикацією організму внаслідок інтенсивної життєдіяльності збудників захворювання.
Для токсичної форми дифтерії зіва у дитини характерна наступна специфічна симптоматика:
- болючість шийних лімфовузлів, які сильно збільшуються;
- набряклість підшкірної клітковини в шийній ділянці, іноді – в районі грудної клітки;
- поширення нальоту на всі тканини носоглотки;
- набряк мигдаликів, м’якого і твердого піднебіння;
- гугнявість голосу;
- болі в животі;
- багаторазова блювота;
- ксеротомия;
- блідість шкірних покривів;
- апатія;
- сонливість;
- сильні головні болі;
- жар до 41 градуса.
Інфекція гортані (дифтерійний круп)
Дифтерія гортані також є поширеною формою патології, що вражає дітей у віці від 8 до 10 років.
Осиплий голос, афонія, характерний уривчастий кашель – це основні ознаки, за якими можна запідозрити розвиток цього захворювання у дітей.
Патологічний процес у гортані розвивається поступово, фахівці виділяють три стадії захворювання:
Інші різновиди дифтерії
У деяких випадках дифтерія вражає шкірні покриви, статеві органи, очі пацієнта. Якщо патологія розвивається на шкірі, на ній з’являється наліт брудно-сірого відтінку, відзначається гіперемія, будь-які ушкодження (навіть дрібні подряпини заживають дуже довго. Захворювання очей за симптомами схоже на кон’юнктивіт з утворенням сірих плівок на кон’юнктиві.
Основні симптоми захворювання у дитини
Вакцинована людина може заразитися дифтерією, однак у цьому випадку захворювання протікає безсимптомно, і ризик розвитку ускладнень близький до нуля.
Вакцинована дитина якщо і заразитися дифтерією, то перенесе захворювання у безсимптомній формі
Пацієнт у такій ситуації виступає в ролі бактеріоносія. При потраплянні збудників на слизові людини, що не пройшов імунізацію, виявляються класичні симптоми дифтерії (наочно ознайомитися з ними можна на фото до статті):
При подальшому прогресуванні хвороби проявляється характерна симптоматика, яка може бути різною залежно від форми, ступеня тяжкості та локалізації патологічного процесу. У будь-якому випадку прояв перших ознак дифтерії – привід терміново звернутися за кваліфікованою медичною допомогою.
Методи діагностики
Для дифтерії в більшості випадків характерна яскраво виражена специфічна картина, тому доктор з високою часткою ймовірності діагностує захворювання, грунтуючись на симптомах.
Основний метод діагностики – посів біоматеріалу з ротоглотки пацієнта на спеціальну живильне середовище. Додаткові дослідження можуть знадобитися при атиповому перебігу хвороби або «змазаною» симптоматиці:
- аналіз на антитоксичні антитіла;
- полімеразна ланцюгова реакція;
- виявлення палички Леффлера в мазках з носа і зіву;
- загальний аналіз крові.
Способи лікування дифтерії
Лікування даного захворювання проводиться виключно в умовах стаціонару. Тривалість терапевтичного курсу, перелік застосовуваних препаратів і їх дозування повинні розраховуватися лікарем в індивідуальному порядку, у залежності від віку пацієнта, ступеня тяжкості та форми захворювання. Стандартна терапія включає в себе наступні медикаменти та лікувальні заходи:
Лікування захворювання комплексне, що включає прийом медикаментозних препаратів, плазмаферез, парові інгаляції, а у важких випадках — хірургічне втручання
Екстрене застосування антитоксичної сироватки
Незалежно від різновиду захворювання та локалізації симптомів, основним терапевтичним методом залишається екстрене застосування спеціальної протидифтерійної сироватки антитоксичного дії. Лікування дифтерії у дітей із застосуванням препарату повинно бути розпочато протягом перших 4-х днів з моменту прояву перших симптомів.
