У медицині існує кілька критеріїв для класифікації гастродуоденіту у дітей, проте найчастіше лікарі, відштовхуючись від тривалості протікання і наявних симптомів захворювання, виділяють дві основні форми — гостру і хронічну. З допомогою додаткових діагностичних методів, зокрема ендоскопії, визначається поверхневий, гіпертрофічний, ерозивний, атрофічний та змішаний гастродуоденіт.
Якщо дитина скаржиться на болі у шлунку, необхідно звернутися за кваліфікованою медичною допомогою, можливо, це початок серйозного запального процесу — гастродуоденіту
Класифікація гастродуоденіту
Виникнення гострої форми гастродуоденіту пов’язане із запальним ураженням слизової оболонки шлунка, що в результаті може привести до запалення дванадцятипалої кишки. Хронічний гастродуоденіт має 2 стадії — загострення і ремісії. Перша стадія припадає на осінній або весняний період, коли імунітет дитини сильно ослаблений. Перетікання захворювання в хронічну форму відбувається на тлі вживання гарячих і гострих страв, а також підвищеного вироблення кислоти.
Ендоскопія дозволяє розширити класифікацію захворювання у дітей, завдяки чому розрізняють наступні його види:
- поверхневий гастродуоденіт можна виявити при потовщенні складок слизової шлунка;
- гіпертрофічний гастродуоденіт супроводжується набряком, почервонінням, білим нальотом на слизовій оболонці;
- ерозивна форма характеризується появою поверхневих ерозій і слизу;
- атрофічна форма захворювання відзначається при втраті слизовою оболонкою гландулоцитов, що відповідають за секрецію шлунка;
- змішаний гастродуоденіт характеризується аналогічними ознаками, що і при гіпертрофічній формі, проте з більш яскраво вираженою клінічною картиною.
Причини розвитку хвороби
Гастродуоденіт у дітей розвивається по ряду ендогенних і екзогенних причин. До числа зовнішніх чинників відносяться:
Крім зовнішніх причин, ризик виникнення захворювання підвищують також і внутрішні фактори. Вони відіграють провідну роль у розвитку гастродуоденіту. Основні ендогенні фактори:
- гострі або хронічні захворювання ШКТ, лімфатичної та ендокринної систем;
- хронічні осередкові хвороби інфекційного характеру, наприклад, карієс, запалення ясен;
- генетична спадковість;
- зараження паразитами;
- хелікобактерна інфекція.
Розвитку гастродуоденіту сприяють незбалансовані харчування дитини і різні захворювання ШКТ
Характерні симптоми захворювання
Захворювання у дітей протікає з чітко вираженою клінічною картиною. Основні прояви гастродуоденіту схожі з ознаками гастриту і виражаються наступними симптомами:
- зміни у вегетативній системі — порушення нічного сну, млявість і апатія, швидка стомлюваність, запаморочення;
- ниючі болі близько пупка і під ребрами, які носять переймоподібний характер у період загострення захворювання;
- відчуття тяжкості;
- відрижка, печія, іноді нудота і блювота;
- зміни в калі;
- гіповітаміноз.
Діагностичні заходи
При зверненні до лікаря фахівець проводить загальний огляд маленького пацієнта за допомогою пальпації. Клінічна картина починає прояснюватися після уточнення батьками подробиць перебігу захворювання.
Лікар в обов’язковому порядку призначає проведення клінічного та біохімічного аналізів крові і калу, а також ультразвукової діагностики органів черевної порожнини.
Додатковими діагностичними заходами є рентген шлунка і дванадцятипалої кишки, дуоденальне зондування, ендоскопія і гастроскопія.
Лікування гастродуоденита
Ефективність терапії гастродуоденіту залежить від своєчасності звернення до фахівця. При такому діагнозі батьки ні в якому разі не повинні займатися самолікуванням, вдаючись до порад з інтернету. Єдиний спосіб не допустити протікання хвороби в хронічну форму, це пройти повний курс лікування згідно з призначенням лікаря.
Медикаментозна терапія
У стадії загострення курс медикаментозної терапії зазвичай проходить в комплексі з фізіопроцедурами — УВЧ, електрофорез, лікування лазером, гідротерапією, а також по можливості, санаторно-курортним лікуванням. Медикаментозна терапія визначається симптомами захворювання. Вона залежить від проявів гастродуоденіту:
- При наявності хелікобактерної інфекції. Якщо в організмі дитини була виявлена хелікобактер пілорі, схема лікування буде складатися з прийому антибіотиків у комплексі з препаратами вісмуту, наприклад Де-Нолом.
- При підвищеній кислотності. Хворим призначаються антацидні препарати, які сприяють нормалізації, серед яких Фосфалюгель та Маалокс.
- При болісному больовому синдромі. Пацієнту можна полегшити біль за допомогою знеболюючих — Но-Шпа, Дротаверин, Сукрафальт.
- При підвищенні секреторної функції. Лікарі вдаються до H2 -блокаторів — Ранітидину, Омепразолу.
Народні методи лікування
Комплексне лікування гастродуоденіту у дітей включає не тільки медикаментозний курс і дієту, але також використання народних способів. Основні засоби, які застосовуються в боротьбі із захворюванням:
- Сік капусти. Свіжовичавлений сік, який слід приймати за 60 хвилин до їжі, благотворно впливає на роботу шлунка.
- М’ятний відвар. Для його приготування необхідно залити пів склянки м’яти літром окропу і поставити настій в темне місце на 12 годин.
- Сольовий розчин. Постійне полоскання сольовим розчином сприяє регулюванню кислотно-лужного балансу.
Дієтичне харчування
Дієта при гастродуоденіті розробляється з урахуванням вікових особливостей дитини. Батькам немовляти слід дотримувати наступні рекомендації:
- розбити денну норму харчування на більшу кількість прийомів;
- як можна частіше пропонувати воду;
- їжа повинна бути дробової і не занадто гарячою.
Дітям від 1 року слід також збільшити кількість прийомів їжі до 6. Лікарі рекомендують вживати якомога більше свіжих овочів і фруктів, каші, пюре, нежирне м’ясо, пісну рибу і коричневий рис.
Дієта виключає наступні продукти харчування:
- солодкі напої, включаючи газовану воду;
- жирне коров’яче молоко;
- жирні сорти м’яса;
- гостру і смажену їжу.
Профілактичні заходи
Головним заходом профілактики гастродуоденіту у дітей є дотримання дієти, що виключає гостру, солону, копчену, жирну їжу. Крім того, дитини важливо захистити від стресових ситуацій, оскільки психічні розлади негативно відображаються на роботі вегетативної системи, а потім і на ШКТ. Запорука здоров’я стравоходу також полягає у своєчасному лікуванні захворювань у гострій формі.
