Психологічна адаптація
Батьки малюка, наближається до дворічного рубежу, можуть зіткнутися з великою кількістю несподіваних для них примх. Наприклад, дитина, давно і міцно стоїть на ногах і більш того – носящийся чи не швидше вас, раптом починає постійно «втомлюватися», лізти на руки і вимагати носити його. Багатьох батьків, які звикли вже до самостійних пересувань чада, така його поведінка ставить у глухий кут, в той час як це абсолютно природна психологічна реакція малюка, який відчув, що батьки зняли з себе і переклали на нього обов’язок по його переміщенню в просторі. За допомогою таких «капризів» дитина нагадує вам, що все ще потребує вашої підтримки, незважаючи на оволодіння новими навичками.
З’являється велика кількість інших вимог, пов’язаних з психологічним комфортом. Маленька людина починає вимагати звичною і певною посуду, одягу, іграшок та обстановки – таким чином він з’ясовує простір свого контролю, окреслює межі можливого. Він вже знає достатньо про світі, щоб намагатися його структурувати. Нелогічні на погляд дорослого прохання начебто надіти теплу кофту в жарку погоду, відповідають його поки обмеженим знанням.
Чим частіше батьки можуть виконувати такі прохання, тим краще, оскільки можливість контролювати ситуацію вселяє дитині почуття впевненості, а неминучі помилки додають нову інформацію, яку потрібно буде опрацювати та внести в картину світу. Не слід прагнути потурати відвертим примх, особливо бажанням щось придбати — така поведінка батьків викликає у дитини відчуття помилкового всемогутності і можливості маніпулювати батьками, що зовсім їх не обрадує у міру його дорослішання.
«Деспотизм» дитини в рік і 10 місяців може проявлятися дуже активно: малюк вимагає конкретну іграшку або одяг, може закотити істерику
