При повноцінному здоров’я жінки і чоловіки бажана вагітність настає швидко і не викликає труднощів. Однак ситуація, при якій очікування зачаття затягується, змушує обох партнерів задуматися над причинами і пройти ретельне обстеження. Нерідко саме ендометріоз стає тим самим каменем спотикання, що заважає жінці зачати і народити малюка. Ендометріоз вважається важко диагностируемой гінекологічною патологією.
Що таке ендометріоз: симптоми і стадії хвороби
Ендометріоз – це поширення клітин ендометрію в невластивих місцях локалізації, наприклад у яєчниках, маткових трубах і інших органах. Патологія робить важким зачаття, а іноді жінці загрожує безпліддям.
Ендометріоз діагностують, коли виявлено ряд характерних ознак. Деякі з них:
- Безупинна біль в області тазу, яєчників. Біль відчувається при статевих контактах, перед менструацією і відразу після її закінчення. Неприємні відчуття мають різну інтенсивність – від ниючих до досить сильних болів.
- Мажучі виділення зі статевих шляхів. Вони виникають за 2-3 дні до початку менструального циклу і після закінчення місячних присутні ще 1-2 тижні. Це характерна ознака ендометріозу шийки матки.
- Відсутність чіткого менструального циклу. Виділення стають інтенсивними, то знову мажущими. Неможливо визначити початок і кінець циклу.
- Інтенсивність менструацій. Явною ознакою аденоміозу (ураження тіла матки) стає велика крововтрата під час місячних в сукупності з мажущими виділеннями між ними.
- Безпліддя.
- Психосоматичні чинники. Постійний дискомфорт у нижній частині живота, обмеження в інтимному житті через больових відчуттів, які роблять жінку дратівливою і істеричною.
- Ознаки присутності ендометріозу на інших органах і тканинах. Випадки ураження післяопераційних рубців на шкірі, печінці і навіть в головному мозку. Ознакою ураження сечового міхура служить наявність крові в сечі.
Виділяють 4 стадії ендометріозу. Розвиток хвороби, характерні симптоми і ознаки:
- Перша стадія ендометріозу не спричиняє суттєвих змін, протікає приховано. Достовірною ознакою, що вказує на розвиток патології, можна вважати рясні місячні. Підтвердити діагноз допоможе гістологічне дослідження. Вплив на дітородну систему на цій стадії незначне, тому завагітніти можна без утруднень.
- Друга ступінь характеризується розростанням тканин ендометрію і більш міцним їх укоріненням. З цієї причини курс гормональних препаратів вважається обов’язковим лікуванням. Бувають випадки, коли не обійтися без хірургічного втручання. При ретельному контролі з боку лікаря вагітність допустима.
- 3 стадія хвороби ставить під питання репродуктивні можливості жінки. Уражається серозний шар матки, вогнища ендометріозу заповнюють очеревину, маткові труби. Спайковий процес заважає просуванню ембріона до матки. Велика ймовірність, що настане позаматкова вагітність. Маткова вагітність неможлива. Консервативно вилікувати ендометріоз не вдається, тому хірургічне втручання стає єдиним варіантом.
- При четвертій стадії під питанням життя пацієнтки. Через зрощення репродуктивних органів завагітніти не вийде. Жінку чекає негайне хірургічне лікування і тривалий відновлювальний період.
Причини розвитку патології
Чому розвивається ендометріоз? Єдиної теорії немає. Фахівці схиляються до думки, що факторами, що провокують розвиток захворювання, можуть бути спадкові, імунні та гормональні патології, стрес, погана екологія. Серед додаткових причин, із-за яких може виникнути ендометріоз, значаться:
- закидання крові при менструації в черевну порожнину через маткові труби;
- травми міометрія, викликані запаленням, вродженими аномаліями;
- перенесення клітин ендометрію у всілякі органи кровоносної і лімфатичної систем;
- механічне занесення мікрочастинок ендометрію при проведенні операцій на матці.
Потрапляючи за межі матки, патогенні клітини, схожі з звичайними ендометрієм, переходять на тканині, утворюючи кісти та інфільтрати. Подібно менструальному циклу, виникає кровотеча у внутрішні органи кожен місяць, навколишні тканини запалюються, це породжує біль, інтоксикацію. Такий процес провокує появу рубців, спайок, що утруднюють рух сперматозоїдів і зачаття. Природне запліднення, вагітність після ендометріозу і під час патології стають неможливими.
Діагностика ендометріозу
Наявність двох і більше ознак ендометріозу – серйозний привід звернутися до гінеколога і вчасно провести комплекс обстежень для підтвердження або спростування діагнозу. Методи, використовувані для діагностики ендометріозу:
- Складання точного анамнезу пацієнтки з докладним описом можливих причин виникнення захворювання. Вагомою буде інформація про наявність захворювання у родичів. З’ясовується, чи були раніше проведені будь-які хірургічні втручання, пов’язані з гінекологією, кількість пологів, абортів.
- Імуноферментний аналіз на наявність пухлинних маркерів (СА 125, СЕА, СА 19-9). Маркер ендометріозу – СА 125 – виявляється обов’язково.
- Діагностика на пухлинний ріст – РО-тест.
- Кольпоскопія. Для огляду матки використовується кольпоскоп.
- Комп’ютерна томографія. З її допомогою проглядається порожнину малого тазу для визначення локалізації вогнищ ендометріозу, їх характеру і стану суміжних внутрішніх органів.
- Магнітно-резонансна томографія – найбільш точний (до 96%) метод діагностики захворювань малого тазу.
- Ультразвукове обстеження прийнято вважати найбільш поширеним і доступним способом виявлення локалізації ендометріозу.
- Лапароскопія. За допомогою проколу в черевну порожнину вводиться лапароскоп, оснащений оптикою і дозволяє обстежити органи і тканини на наявність вогнищ ендометріозу.
- Гістероскопія – використання гістероскопа.
Способи лікування
Вважається, що повністю вилікувати ендометріоз неможливо, але завдання фахівців полягає в тому, щоб позбавити жінку від больових відчуттів, відновити регулярний цикл менструацій, допомогти вагітніти і народжувати здорових дітей. Серед варіантів лікування ендометріозу виділяють наступні:
Чи є ймовірність завагітніти при патології або після лікування?
У практиці бувають випадки лікування першої та другої ступеня ендометріозу за рахунок вагітності. Організм так реагує на виношування, даючи перепочинок жіночої репродуктивної системи. Вагітність змінює гормональний фон жінки. Це дозволяє захворювання згаснути аж до зникнення вогнищ ендометріозу. У цьому випадку говорять, що виношування лікує патологію. Таке можливо тільки на першій і другій стадіях, при 3 ступені зачаття просто не може відбутися. Тривалий період вагітності, пологів, годування грудьми дає перепочинок жіночому організму. В цей час ендометріоз не розвивається.
При плануванні вагітності з діагнозом «ендометріоз» слід пам’ятати про такі труднощі, як:
- Відсутність овуляції. Порушення функцій яєчників і розростання ендометрію не дозволяють яйцеклітині рухатися по матковій трубі. Внаслідок цього зачаття неможливе, хоча менструальний цикл і триває регулярно.
- Проблеми з імплантацією зиготи при такій різновиди хвороби, як аденоміоз . Це підвищує ризик позаматкової і завмерлої вагітності.
- Порушення в ендокринній системі. Можуть призвести до безпліддя і розростання ендометрію.
Все ж втрачати надію не потрібно, сучасна медицина досягла значних результатів у боротьбі за збільшення шансів завагітніти і народити здорову дитину при ендометріозі. При обширних ураженнях і компактної локалізації вогнищ призначають тривалий курс гормональних препаратів, після якого вагітність при регулярних спробах наступає протягом року. Якщо ж результату немає, то проводиться лапароскопія. Після неї шанси настання зачаття підвищуються. Останньою мірою, до якої можна вдатися, вважається процедура ЕКЗ.
Особливості пологів при ендометріозі
В післяпологовому періоді у жінок з аденомиозом матка скорочується повільно, велика ймовірність післяпологового кровотечі. Випадки вростання плаценти, коли неможливо відділення її від стінок матки руками, викликають рясну крововтрату, вимагають хірургічного втручання. Якщо в пологове відділення поступила вагітна з діагнозом «ендометріоз», лікаря потрібно додатково провести УЗД для виключення вростання плаценти в слизову матки (більш частий випадок при раніше проведених кесаревих перетинах).
Якщо пацієнтки з ендометріозом призначено кесарів розтин, неприпустимо занесення тканин ендометрію в черевну порожнину. Обов’язковою вважається терапія препаратів «Окситоцин» після завершення операції і відділення плаценти.
Вагітність після 40 років і ендометріоз
Пацієнтці у віці 38-40 років з діагнозом «ендометріоз» рекомендується пропустити хірургічне втручання і відразу перейти до процедури ЕКЗ. У цьому віці високий ризик мимовільних переривань, завмирання вагітності на ранніх термінах.
Для усунення причин раннього переривання вагітності та пролонгації виношування при ендометріозі призначають такі препарати:
- Утрожестан – прогестерон, який регулює вміст цього гормону в жіночому організмі. Найбільш часте застосування – у формі вагінальних таблеток, але можливий і оральний прийом. Він протипоказаний при особливій чутливості до компонентів, вагінальних кровотечах неясної етіології, незавершеному аборті, тромбозах вен, доброякісних пухлинах внутрішніх і зовнішніх статевих органів, захворюваннях печінки. Прийом може викликати небажані побічні ефекти у вигляді свербежу, головного болю, нудоти, дратівливості.
- Дюфастон – препарат на основі штучного прогестерону. Є синтетичним аналогом Утрожестана, надає аналогічну дію при вагітності. Призначається виключно пероральне застосування, що обумовлює відповідне навантаження на печінку, захворювання якої входять в список протипоказань.
Вагітність після 40 років при супутньому ендометріозі потребує особливого спостереженні з боку гінеколога. Дози підтримуючих препаратів збільшуються. Іноді необхідно стаціонарне лікування.
Профілактика ендометріозу
Відсутність точних даних про природу походження захворювання ускладнює опис чітких рекомендацій з профілактики ендометріозу. Сформулюємо загальні правила, при яких можна звести до мінімуму виникнення сприятливих умов для розвитку цієї підступної патології:
- огляд гінеколога 1 раз в півроку;
- суворе спостереження фахівцем після будь-яких хірургічних дій на матці;
- повне і термінове лікування хронічних хвороб жіночої статевої сфери;
- застосування оральних гормональних контрацептивів тільки за узгодженням з лікарем;
- зниження фізичних навантажень під час менструації, щоб уникнути ризику закидання крові в черевну порожнину;
- виключення шкідливих звичок, ведення здорового способу життя, постійне підтримання імунітету у належній формі.
В групу ризику по ендометріозу входять жінки:
- з порушенням обміну речовин, низьким метаболізмом, ожирінням, зайвою вагою;
- помітили, що їх менструальний цикл став коротше;
- у віці 30-35 років;
- відзначають імунодепресивні стани;
- мають високий рівень естрогену;
- перенесли хірургічні втручання на внутрішніх статевих органах;
- з спадковим фактором;
- курці.
Недуга рідко проявляється в юному віці при становленні менструального циклу. При клімаксі також зафіксовано різке зниження кількості зареєстрованих випадків захворювання. Найчастіше хвороба виникає у віці 25-40 років.
