Ознаки розбещеного дитини
Для того щоб визначити, чи є дитина розпещеним чи ні, потрібно провести аналіз його поведінки. Всього виділяють 8 основних ознак, наявність яких сигналізує про те, що дитина розбещена. У цьому випадку батькам варто розібратися і зрозуміти, які помилки виховного характеру вони допустили. Здійснити їх вони могли як навмисно, так і випадково.
Про надмірну розбещеності кажуть:
- часті і безпричинні істерики;
- відмова прибирати свої речі;
- зайва дратівливість;
- деспотичність;
- егоцентричність понад норми;
- егоїстичність;
- небажання що-небудь робити просто так;
- відсутність проявів самостійності.
Істерики, відмови, роздратування і деспотичність
Примхи властиві всім малюкам, але постійні істерики, які влаштовуються по будь-якому, навіть несущественному приводу — перший ознака розбещеності. Примхлива поведінка зустрічається у дітей ще в ранньому віці: наприклад, часто можна спостерігати, як розпещений дитина вередує в магазині, якщо мама відмовляється купувати йому бажане. На перший погляд це цілком поширене явище не здається таким вже проблематичним, однак згодом подібне переростає в агресію і негативізм. Крихітка почне протестувати проти абсолютно всіх правил батьків.
Одинична дитяча істерика ще може викликати посмішку, але її систематичні прояви говорять про неправильному вихованні
Коли малюк категорично відмовляється від прибирання розкиданих іграшок, фломастерів, книг — це свідчить про те, що його розпестили. В деяких випадках діти можуть вдатися навіть до поломки улюбленої іграшки, щоб продемонструвати своє крайнє невдоволення діями близьких. Хабарі і шантаж теж виявляються марними.
Розпещений дитина часто роздратований, йому досить швидко набридають всілякі смаколики і навіть нові іграшки. При грі з іншими дітьми він може зажадати чужу іграшку і не заспокоїться, поки не отримає саме її, так як відмова для нього не існує. Слово «не можна» провокує у нього істерику, яка іноді супроводжується агресивністю.
Не варто ігнорувати, якщо дитина хоче, щоб усі його забаганки завжди виконувалися. Для нього не має значення, спілкується з ним доросла людина або дитина — власне бажання є чільним.
Егоцентричність і егоїстичність
Зайва егоцентричність проявляється у постійному бажанні дитини бути на першому місці завжди і скрізь. Ідеальний варіант, коли розпещеному дитині вдається самоствердитися в спорті або мистецтві, але це відбувається далеко не завжди. Частіше вони просто перебивають оточуючих, не дозволяють іншим малюкам продемонструвати власні вміння і плюс до всього влаштовують сцени батькам, якщо ті раптом приділять увагу не їм, а кому-небудь іншому.
Егоїстичний дитина вважає себе абсолютним центром, він не готовий бути на других ролях або поступатися іншим
Здоровий егоїзм притаманний усім діткам, але особливо гостро йому схильні розпещені діти. У більшості випадків їм характерно невміння ділитися з іншими. З такою проблемою найчастіше стикаються у сім’ях, де є лише одна дитина, так як у нього відсутня подібна необхідність. В майбутньому це перетворюється на жадібність, яка стає однією з рис характеру, однак недолік легко подолати. Перше, що необхідно зробити — пояснити дитині, а потім періодично нагадувати про те, що ділитися варто, тому що коли-небудь і він захоче взяти щось у іншої малюка і може отримати відмову. Дуже ефективно діє в такій ситуації особистий приклад дорослих. Дитині слід бачити те, як його батьки діляться з іншими людьми і як їм приємно, коли з ними діляться щось у відповідь.
Інші ознаки розбещеного дитини
Багато розпещені діти не хочуть нічого робити — наприклад, йти їсти, займатися або прибирати свої речі, коли їх про це просять батьки. В процесі домовленостей дорослі часто вдаються до того, що пропонують що-небудь натомість: нову іграшку за прибирання кімнати або солодощі після вечері. Такий підхід майже завжди спрацьовує і мами з татами вважають його виходом з положення. Тим не менш, в подальшому це призводить до абсолютного відмови робити що-небудь просто так. Крім того, рано чи пізно ідеї матеріальних заохочень дитині закінчаться і змусити його зробити бажане буде неможливо.
Для деяких малюків, яких занадто розпестили, характерно в усьому покладатися на батьків, навіть у відносинах з однолітками. Від них часто можна чути скарги на оточуючих дітей і дорослих. Вони хочуть, щоб проблеми за них вирішував хтось інший, хоча в більшості своїй діти після кризи трирічного віку прагнуть якомога менше залежати від батьків.
Безумовно, це далеко не всі ознаки, що говорять про розбещеності малюка. На рівні інтуїції батьки знають, коли поведінка їх чада нормальне, а коли виходить за рамки. Завжди важлива адекватна оцінка ситуації, щоб зрозуміти, чи варто балувати дитину і до яких пір це дозволено.
Для розбещеного дитини система заохочень може бути практично єдиним стимулом робити те, що він не хоче
