Загрузка...

Ексудативний отит у дітей: лікування двосторонній, середньої, гострої та інших форм захворювання

Біль у вухах у дитини – явище поширене, і найчастіше воно виникає внаслідок запалення середнього вуха. Іноді хвороба трансформується в хронічну форму, якщо рідина (ексудат), що утворилася за барабанною перетинкою в результаті гострого запального процесу, поступово густіє, стає клейкою і в’язкою. У цьому випадку говорять про ексудативному отиті.

При скаргах дитини на біль у вухах необхідно здатися Лора, який поставить точний діагноз і призначить ефективне лікування

Опис захворювання

Ексудативний отит – це запалення слизової оболонки внутрішнього вуха в області барабанної перетинки і євстахієвої труби, що супроводжується накопиченням серозних виділень в порожнині середнього вуха. Хвороба викликає порушення функції слухової труби, при цьому барабанна перетинка не перфорується, залишаючись цілою. З часом ексудат густіє, стає в’язким, що значно ускладнює лікування захворювання. Часто цей вид захворювання протікає без болю. Його також називають серозним, мукозним, секреторним.

Причини ексудативного отиту

У дітей частіше всього розвитку ексудативного отиту передує гострий запальний процес, характерний для респіраторних інфекцій. Запалення середнього вуха в даному випадку розвивається як ускладнення грипу або ГРВІ. Іноді хронічний отит розвивається внаслідок неефективного лікування гострої форми захворювання. У дітей середнього шкільного віку та у підлітків така форма недуги запускається після тривалого риніту або хронічного синуситу.

Також ексудативний отит у дітей провокують такі фактори:

  • анатомічні аномалії розвитку слухової труби в дитинстві;
  • розростання тканини аденоїдів, що призводить до обтурації гирла євстахієвої труби;
  • новоутворення в носоглотці доброякісного або злоякісного характеру.

ostryy-sredniy-otit

Загрузка...

Класифікація і симптоми

Ексудативний отит класифікують за кількома ознаками. По локалізації процесу він може бути одностороннім і двостороннім. За течією хвороби:

  • гостра стадія – триває 2-3 тижні;
  • підгостра – тривалість до 2 місяців;
  • хронічна – якщо хвороба триває більше 2 місяців.

Наступний тип класифікації — за змінами, які спостерігаються на слизовій оболонці:

  • Катаральна фаза – запалюється слизова слухової труби, погіршується вентиляція середнього вуха. В порожнині утворюється вакуум, барабанна перетинка втягується всередину, спостерігається майже непомітне зниження слуху. Ця стадія триває не більше 1 місяця.
  • Секреторна фаза. У цей період збільшується виділення секрету, що накопичується рідина в порожнині за барабанною перетинкою. У хворого може виникати відчуття розпирання у вухах, при активному русі чутні клацання або «хлюпання». Приглухуватість стає більш вираженою, ніж в початковій стадії, при цьому час від часу слух стає краще. Барабанна перетинка втиснула всередину, колір її залежить від відтінку рідини, накопиченої в порожнині – він варіюється від сірого до темно-коричневого. Цей період може займати від 1 місяця до року.
  • Мукозная фаза відрізняється від попередньої тим, що ексудат в порожнині стає клейким. Приглухуватість посилюється, помічається оточуючими, відчуття злету у вухах вже не турбує хворого. Барабанна перетинка розростається, потовщується, в нижньому сегменті з’являється опуклість. Тривалість мукозного періоду — від 1 до 2 років.
  • Фіброзна фаза. Четверта стадія отиту характеризується дегенеративними змінами в барабанної перетинки. Продукція ексудату знижується і незабаром припиняється зовсім. Слизова оболонка барабанної перетинки трансформується, її клітини заміщуються фіброзною тканиною. Запускається рубцевий процес, в який втягуються слухові кісточки. З’являється змішана приглухуватість.

Лікування призначається, виходячи зі ступеня занедбаності захворювання

Діагностика

Поставити точний діагноз не завжди вдається відразу, оскільки даний тип захворювання часто протікає майже безсимптомно. Больові відчуття відсутні, а приглухуватість наростає поступово, і хворий звикає до неї. Огляд ЛОРа отоскопией може виявитися малоінформативним, оскільки явні зміни барабанної перетинки не завжди помітні.

Якщо є підозра на ексудативний отит, отоларинголог може призначити спеціальне дослідження – импедансометрию. Доповнять картину обстеження з використанням камертонів і аудіометрія.

Часто такий вид отиту супроводжується мастоідитом, тому показана рентгенографія або КТ скроневих кісток. Процедура покаже зміни в порожнині середнього вуха, фіброзну тканину у слизовій оболонці, з’єднання слухових кісточок, лабіринт, локалізацію ексудату. Також виконується обстеження носа, носоглотки та горла за допомогою ендоскопа, так як одним з проявів захворювання є тубарная дисфункція.

Методи лікування

Щоб усунути проблему, до лікування недуги потрібно підходити комплексно. Дії лікаря спрямовані на боротьбу з причинами, які призвели до дисфункції євстахієвої труби, і відновлення слуху. Лікування ексудативного отиту у дітей призначається індивідуально і залежить від стадії захворювання – при початкових симптомах використовуються консервативні методи, в разі необхідності застосовується хірургічне втручання.

Лікувальний процес буде більш швидким і ефективним, якщо на ряду із застосуванням медичних препаратів проводити фізіотерапевтичні процедури

Терапія ексудативного отиту полягає в наступному

  • застосування судинозвужувальних засобів (Називин, Санорин), а також муколітиків (Бромгексин, АЦЦ, Флуімуціл, Амбробене, Лазолван);
  • фізіотерапевтичні процедури;
  • продування і катетеризація слухової труби.

Якщо перелічені методи не мають ефекту, призначають хірургічне лікування. Залежно від причини дисфункції труби, фахівець може порекомендувати видалення аденоїдів, хірургічне усунення закладеності носових пазух і т. д. Після операції необхідно дочекатися поліпшення стану слухової трубки. Якщо ефекту немає – призначається миринготомия, тимпанотомія з введенням трубки в слуховий прохід. Через 2-3 місяці проводиться контрольна аудіометрія, і при нормалізації стану трубка у пацієнта витягується.

Прогнози та можливі ускладнення

Якщо діагноз поставлений вчасно (на першій чи другій стадії захворювання) і проводиться своєчасна терапія, прогноз сприятливий. У цих випадках консервативне лікування досить ефективно і ускладнення в процесі терапії не виникають.

Якщо терапія не проводилася і отит перейшов в запущену стадію, лікування буде довгим і складним.

Тривале перебування ексудату в барабанній порожнині веде з стійким і навіть незворотних анатомічним змінам у структурі вуха. Найбільш серйозним ускладненням отиту є значне зниження слуху.

Профілактика отиту у дітей

На думку отоларингологів, підтримувати здоров’я вух можна, контролюючи стан носа. Як правило, отити виникають у дітей, які часто хворіють респіраторними захворюваннями. Звідси випливає, що кращою профілактикою отиту є зміцнення імунітету. Якщо ж дитина захворіла і у нього виник нежить, слід стежити за регулярною санацією носа. Носове дихання не повинно бути порушена навіть в гострий період захворювання. Рекомендується:

  • Промивати носові ходи сольовими розчинами.
  • Прочищати ніс аспіратором (якщо дитина не може высмаркиваться сам).
  • Використовувати судинозвужувальні краплі. Однак не можна зловживати медикаментами, закопувати ніс на ніч, а препарат необхідно міняти через три дні.