Діагностика
Поставити точний діагноз не завжди вдається відразу, оскільки даний тип захворювання часто протікає майже безсимптомно. Больові відчуття відсутні, а приглухуватість наростає поступово, і хворий звикає до неї. Огляд ЛОРа отоскопией може виявитися малоінформативним, оскільки явні зміни барабанної перетинки не завжди помітні.
Якщо є підозра на ексудативний отит, отоларинголог може призначити спеціальне дослідження – импедансометрию. Доповнять картину обстеження з використанням камертонів і аудіометрія.
Часто такий вид отиту супроводжується мастоідитом, тому показана рентгенографія або КТ скроневих кісток. Процедура покаже зміни в порожнині середнього вуха, фіброзну тканину у слизовій оболонці, з’єднання слухових кісточок, лабіринт, локалізацію ексудату. Також виконується обстеження носа, носоглотки та горла за допомогою ендоскопа, так як одним з проявів захворювання є тубарная дисфункція.
