Як діагностується захворювання?
Існують наступні методи діагностики:
- пальпація;
- диафаноскопия — через мошонку пропускають світло (при водянці виникає характерне світіння);
- УЗД.
Патологія легко виявляється за зовнішнім виглядом — мошонка збільшується в розмірі. При виявленні найменшої припухлості необхідно терміново вирушити до дитячого хірурга, уролога. На консультації фахівець обов’язково справить огляд і пальпування освіти. При гідроцеле діагностика здійснюється у вертикальному і горизонтальному положеннях. При пальпації водянка відчувається як грушоподібної щільне утворення, спрямоване в бік пахового каналу. Для уточнення діагнозу роблять пробу з покашлюванням. Збільшення припухлості при цьому вказує на сполучається гідроцеле.
До неінвазивних методів діагностики відноситься диафаноскопия — це аналіз в минаючому світлі. Її ще називають трансиллюминацией. У ході діагностики в мошонці можуть виявити не тільки рідину, яка пропускає світло рівномірно, але і сальник або частину кишечника, які затримують проходження світла.
Ультразвукове дослідження мошонки і пахових каналів
Для постановки точного діагнозу пускають в хід УЗД. Іноді без нього неможливо поставити діагноз, тому що зовнішні ознаки водянки можуть зникати при огляді. УЗД уточнює діагноз, виключаючи інші небезпечні патології (грижі, злоякісні пухлини тощо). Для всебічного обстеження рекомендують додатково провести УЗДГ судин мошонки.
Безсумнівно, при виявленні будь-яких відхилень статевих органів слід звернутися до лікаря. Виключно лікар ставить діагноз і вирішує питання про необхідність і види лікування. Гідроцеле до року контролює дитячий уролог. Якщо рідини стає занадто багато, призначається пункція.
