Загрузка...

Дакріоцистит у новонароджених: лікування закупорки слізного каналу краплями і промиванням

Іноді у новонародженого без видимої причини слезится один або обидва ока, потім з них починає виділятися жовтувата густа рідина. Приступати до лікування за допомогою антисептичних крапель не варто — краще показати свого малюка педіатра. Можливо, лікар поставить дитині діагноз «дакріоцистит». Ознаки цього стану часто виникають у немовлят до року, і до вирішення проблеми треба підходити відповідально.

Що таке дакріоцистит?

Канал, що зв’язує очну ямку з носовим ходом, називається носослезным. Його завдання – допомагати сльозі, яка необхідна для нормального функціонування ока, стікати в носоглотку. У новонароджених закінчення цього каналу часто закритий тонкою плівкою, яка з часом повинна відкрити вихід без втручання ззовні.

Іноді ця плівка з якихось причин не зникає самостійно – наприклад, може виявитися занадто щільної або представляти собою желатинозную пробку. Також можливий стеноз (звуження) каналу. Рідина, що виділяється слізної залозою, не стікає вниз, а залишається в очниці, так як протока забитий. Частина секрету витікає у вигляді сльози, але цього недостатньо.

Якщо в слізний мішок потрапляють бактерії, вони викликають запалення залози, вона набрякає, очі починає виділятися гнійна субстанція. Такий стан називається дакріоциститів новонароджених, воно може бути як вродженим, так і набутим, і в будь-якому випадку вимагає консультації фахівця.

Форми і симптоми захворювання

Дакріоцистит буває вірусної, бактеріальної та хламідійної етіології. Також цей стан може бути наслідком паразитарного зараження або ускладненням після травми. Дакріоцистит новонароджених виникає внаслідок закупорки або стенозу носослізного каналу. Пізніше до процесу може приєднатися бактеріальне зараження.

Першими симптомами дакріоциститу новонароджених є слезостояние, а також періодичне сльозотеча. Це початкова фаза захворювання, на яку батьки часто не звертають уваги. Наступна стадія — виникнення припухлості у внутрішньої частини ока та поява гнійного відокремлюваного з слизовими вкрапленнями. При натисканні на слізний мішок виділення з нього стають болючими.

Дакріоцистит може протікати в гострій формі — в слізному мішку утворюється болючий абсцес з фистулой, з якої сочиться гній, нижню повіку набрякає і закриває собою очей. Набряклість може захоплювати спинку носа, щоку. Можлива біль в оці, підвищення температури тіла, головний біль.

При несвоєчасному лікуванні або при його відсутності гостра форма може перейти в хронічну. Тоді симптоми захворювання періодично зникають і майже не турбують малюка, але час від часу виникають знову.

Загрузка...

Діагностичні методи

Поставити діагноз «дакріоцистит» може фахівець на підставі огляду пацієнта. Щоб зрозуміти, що у дитини засмічення або звуження носослізного каналу, офтальмолог застосовує наступні методи діагностики:

  • Зовнішній огляд пацієнта. Виявляє сльозотеча і припухлість нижнього століття.
  • Пальпація слізного мішка. Лікар дає оцінку виділень, їх консистенції, кольору.
  • Тестування прохідності слізного каналу за допомогою проби Веста. Лікар закопує в око барвний розчин, а у носовий хід вводить тампон. Результат оцінюється протягом перших 2-х хвилин, протягом яких на бинте повинні з’явитися відбитки фарби. Якщо сліди барвника не проявилися протягом 5 хвилин – потрібно повторний тест. Відсутність відбитка більше 10 хвилин означає непрохідність або значне звуження носослізного каналу.
  • Після визначення непрохідності лікар розраховує довжину закупоренного ділянки, для чого проводить зондування (промивання фізіологічним розчином) протоки.
  • При сумнівних результатах огляду офтальмолог може призначити ряд досліджень – дакриоцистографию (рентген слезоотводящих шляхів з використанням контрасту), оцінку стану рогівки і слізної плівки після введення в око флуоресцентного барвника.
  • При постановці діагнозу може знадобитися бактеріологічне дослідження виділень з ока. Це допоможе виявити збудника захворювання.
  • Іноді лікар направляє пацієнта на консультацію до Лора, стоматолога, травматолога та нейрохірурга.

Як правило, дакріоцистит діагностується при зовнішньому огляді малюка, але в деяких випадках необхідні здача аналізів і проведення додаткових досліджень

Лікування дакріоциститу у новонароджених

Лікування дакріоциститу у новонароджених повинно бути комплексним і проводитися під контролем лікаря-окуліста. Слід усунути закисання ока, для чого використовуються дезинфікуючі розчини. Також призначають антибактеріальні краплі, якщо у дитини спостерігаються значні гнійні виділення.

Ключовим моментом лікування є масаж, за допомогою якого пробивають пробку за рахунок підвищення тиску в слізному протоці. Як правило, масаж рекомендується робити протягом 10-14 днів. Якщо процедури не допомогли, призначається зондування носослізного каналу.

Спеціальний масаж

Мета масажу — прибрати накопичилися слиз і гній в слізному мішку і допомогти усунути непрохідність (закупорку) каналу. Процедуру виконують не рідше 3-х разів у день (краще всього — під час кожного годування) протягом 3-х хвилин. Покрокова техніка масажу:

  • Великий або вказівний палець прикласти до слізного мішка, який знаходиться між носом і внутрішнім куточком ока.
  • Злегка натиснути і зробити кілька рухів знизу вгору, намагаючись позбавити мішечок від вмісту. Тканинній стерильною серветкою обережно прибрати ексудат, який виходить з слізних точок.
  • Далі проводити рухи зверху вниз — від очі до крила носа. Деякі офтальмологи рекомендують чергувати прямі руху з круговими.
  • Медикаментозна терапія

    Паралельно з масажем показано місцеве медикаментозне лікування. Перед процедурою необхідно закапати око антисептичними краплями, щоб позбутися від виділень. Призначають:

    • Мірамістин,
    • Хлоргексидин,
    • Фурацилін.

    У деяких випадках достатньо звичайного фізіологічного розчину. Після масажу показано застосування очних антибактеріальних засобів, які можна використовувати для дітей:

    • Левоміцетин,
    • Флоксал,
    • Вигамокс,
    • Тобрадекс,
    • Тобрекс.

    tobreks21

    Не варто закопувати Альбуцид, оскільки це засіб викликає сильне печіння.

    Зондування

    Якщо протягом 10-14 днів поліпшення не настало, показано бужування, тобто розширення вузького просвіту протоки. Також цей захід носить назву «промивання». Спочатку використовується анестезія у вигляді крапель, потім у верхній носослізний канал вводять спеціальний циліндричний зонд і просувають його вниз, аж до кістки.

    Після процедури канал промивають антисептичними розчинами, а в подальшому в цілях профілактики розвитку запалення – антибактеріальними краплями. У рідкісних випадках промивання доводиться виконувати кілька разів, якщо закупорка каналу виникає повторно.

    Коли потрібно радикальне хірургічне втручання?

    Іноді промивка і процедура бужування не дають результату і не дозволяють пробити пробку в протоці, або у дитини спостерігаються значний набряк і запалення тканин слізного мішка. У таких випадках рекомендується хірургічна чистка — ендоназальна дакриоцисториностомія, яка показана і при хронічному дакриоцистите після досягнення віку 2-3 років.

    Мета хірургічних маніпуляцій – прочищення каналу і забезпечення умов для якісного дренажу (відведення) сльози, для чого необхідно формування анастомозу між слізним мішком і порожниною носової.

    Існують і інші способи відновлення функцій носослізного каналу — интубирование (введення силіконової трубки, формує природний протока), лазерна дакриоцисториностомія, надлом носових кісток. Багато з них мають протипоказання, тому подібні заходи призначають в індивідуальному порядку, у залежності від віку та стану пацієнта.

    Після лікування протягом деякого часу може зберігатися ефект сльозотечі, при цьому інші симптоми (запалення тканин, гіперемія, слизисто-гнійне відокремлюване) зникають безслідно. Це пояснюється наявністю набряку в районі протоки. У цьому випадку призначається повторне промивання каналу антисептичними препаратами або фізіологічним розчином.

    Можливі ускладнення закупорки слізного каналу

    При своєчасному лікуванні прогноз захворювання сприятливий. Проте іноді у новонародженого формується флегмона слізного мішка. Це ускладнення проявляється почервонінням і ущільненням тканин, оточуючих слізний мішок.