Норма лейкоцитів у мазку на флору у жінок на ранніх і пізніх термінах вагітності

Під час виношування дитини здоров’ю жінки приділяється особлива увага. Для своєчасного виявлення та запобігання розвитку захворювань вагітні періодично здають різні аналізи і проходять обстеження. Одне з необхідних досліджень — мазок на флору. Основний показник аналізу – рівень лейкоцитів. Чому в мазку може бути велика кількість лейкоцитів?

Мазок на флору у жінок

Лейкоцити – це білі кров’яні клітини, основна функція яких полягає у захисті організму від патогенних агентів (внутрішніх і зовнішніх). При проникненні інфекції лейкоцити починають активно розмножуватися, поглинаючи чужорідні клітини і блокуючи поширення інфекції.

По тому, скільки лейкоцитів у гінекологічному мазок на флору, фахівець оцінює стан сечостатевої системи жінки.

Показання для здачі аналізу

Мазок на флору є стандартним аналізом, який проводить лікар-гінеколог при огляді статевих органів жінки. Процедура передбачає взяття невеликої кількості біоматеріалу з піхви, уретри та шийки матки. Аналіз призначають в наступних ситуаціях:

• наявність скарг на дискомфорт в області промежини, нетипові виділення з піхви, неприємний запах виділень;
• профілактичне обстеження;
• після курсу лікування сечостатевих інфекцій;
• для контролю ефективності поточної терапії;
• перед проведенням процедури або операції в області статевих органів;
• планування зачаття і вагітність;
• зміна статевого партнера або виявлення у нього урогенітальної інфекції.

Під час вагітності мазок на флору здають у відповідності з медичним планом обстеження вагітної. Однак позачергової аналіз потрібно здати за наявності:

• дискомфорту і свербіння в паховій області;
• болі в нижній частині живота;
• больових відчуттів при сечовипусканні;
• нехарактерного вигляду, запаху і консистенції виділень;
• дискомфорт під час сексу.

Підготовка до аналізу, частота здачі

До вагітності мазок на флору потрібно здавати в середині менструального циклу (приблизно між 10 і 20-м днем). Після зачаття аналіз беруть в будь-який день місяця. При підготовці до дослідження необхідно дотримувати наступні вимоги:

• за 48 годин до взяття біоматеріалу відмовитися від статевих контактів і не спринцюватися;
• протягом 24 годин до дослідження не користуватися вагінальними супозиторіями, таблетками, кремами і мастилами;
• утриматися від сечовипускань за 2-3 години до забору біоматеріалу;
• у день взяття мазка гігієнічні процедури проводити без використання мила та інших засобів гігієни.

Періодичність здачі аналізу до вагітності залежить безпосередньо від стану здоров’я жінки. Якщо її нічого не турбує, мазок рекомендують робити 1 раз в 6 місяців. В період виношування малюка частота здачі також залежить від медичних показників вагітної. Здоровій жінці аналіз призначають тричі: при постановці на облік, в 30 тижнів і після 36 тижня (за рішенням лікаря).

Розшифровка і показники норми

Мазок оцінюється за такими показниками: кількість лейкоцитів, клітин епітелію, слизу, наявність ключових клітин, дріжджових грибків, гонококів, трихомонад та ін. Фахівець робить розшифровку на підставі медичних норм змісту кожного елемента в матеріалі. В залежності від встановлених кількісних показників ставиться попередній діагноз.

Багато лейкоцитів вказує на наявність у статевих шляхах запального процесу або інфекції. Малий вміст лейкоцитів спостерігається при збоях гормональної системи у жінок, які тривалий час не мали статевих стосунків.

Підвищений вміст слизу також говорить про запалення або інфекції. Дріжджі та інша патогенна мікрофлора з’являються при захворюваннях сечостатевих. Незначна кількість грампозитивних паличок, паличок Додерлейна і лактобацил спостерігається при порушенні внутрішньої флори в піхві. У таблиці представлені норми лейкоцитів та інших показників мазка на флору.

Причини підвищення лейкоцитів при вагітності

Лейкоцити в мазку при вагітності трохи підвищуються. Загальноприйнятою нормою вважається показник від 0 до 10. Проте в період виношування дитини кількість даних клітин у піхві може бути до 15-25 (якщо при цьому жінка не скаржиться на стан здоров’я, а інші показники залишаються в нормі). У шийці матки і уретрі показники завжди повинні бути в загальних нормах.

Незначне збільшення рівня лейкоцитів пояснюється зміною гормонального фону і підвищеною чутливістю до внутрішнім і зовнішнім факторам. Підвищення лейкоцитів у вагітної відбувається також при недотриманні вимог підготовки до аналізу, після сильного стресу, внаслідок механічного пошкодження слизової (наприклад, під час активного сексу), при різних захворюваннях сечостатевої системи.

Можливі патології, які можуть бути причиною збільшення рівня лейкоцитів в біоматериалі:

• запалення яєчників, цервікального каналу, маткових труб, уретри, придатків;
• ендометрит;
• кольпіт;
• кандидоз;
• інфекції, що передаються статевим шляхом;
• дисбактеріоз у піхву;
• онкологія;
• алергія;
• імунні та ендокринні захворювання.

Додаткові методи діагностики при підвищенні лейкоцитів

Якщо був виявлений підвищений рівень лейкоцитів, лікарі повинні призначити додаткові дослідження. Діагностика спрямована на підтвердження діагнозу та уточнення ступеня запалення.

Використовуються такі діагностичні методи:

• бакпосів мікрофлори;
• ПЛР;
• вагінальне УЗД;
• кольпоскопія;
• розгорнуте дослідження крові;
• аналізи на гормони.

Лікування в залежності від причини

Запалення сечостатевих шляхів є загрозою для вагітності і здоров’я плода, тому не можна займатися самолікуванням і зловживати засобами народної медицини.

Терапія під час вагітності має свої особливості, оскільки у списку дозволених препаратів і процедур строго обмежений. Принципи лікування залежать від причин підвищення лейкоцитів.

Сечостатева інфекція

Терапію проводять у залежності від виду виявленої інфекції та ступеня її поширення. На ранніх термінах вагітності віддають перевагу місцевим препаратів. Жінці призначають вагінальні свічки або тампони з лікарським засобом. Проте при появі в мазку лейкоцитів більше 40-50 застосовуються антибіотики незалежно від періоду вагітності.

У першому триместрі можливе застосування ліків на основі пеніциліну (Флемоксин, Амоксицилін). З другого триместру вагітності призначають Еритроміцин або Азитроміцин.

Вагінальний кандидоз

Кандидоз або молочниця – найбільш поширена патологія під час виношування дитини. Захворювання усувають за допомогою вагінальних свічок, кремів і таблеток. Засоби знижують життєздатність грибків і знімають свербіж.

У першому триместрі рекомендують використовувати свічки і мазь Пімафуцин і Поліжінакс. На пізніх термінах допускає застосування таблеток для перорального застосування Пімафуцин, вагінальних таблеток Клотримазол і Тержинан. Тривалість лікування складає від 10 до 14 днів. Однак при необхідності терапевтичний курс подовжують до 20 діб. Також на час лікування рекомендують виключити з раціону солодощі та продукти, що містять дріжджі.

Трихомоніаз, уреаплазмоз, мікоплазмоз, хламідіоз

При вагітності інфекції можуть призвести до викидня або передчасних пологів. Як правило, інфекційні агенти не проникають через плаценту до плоду, але викликають патології у новонародженого при інфікуванні через родові шляхи.

Схема терапії залежить від ступеня ураження організму вагітної та виду інфекції. Наприклад, мікоплазмоз не вимагає термінової терапії при виявленні в аналізах менш 100 одиниць збудника. Лікування передбачає прийом антибіотиків, тому його починають з другого триместру. Ліки підбирають індивідуально. Принципи терапії описані в таблиці.

Порушення мікрофлори піхви

Порушення мікрофлори піхви найчастіше стає наслідком патологічних процесів, що відбуваються в організмі, тому відновлення флори проходить через кілька етапів:

• усунення первинної патології;
• збагачення мікрофлори корисними бактеріями;
• підвищення загального імунітету.

Для скорочення колоній патогенної мікрофлори застосовують місцеві антисептики, наприклад Мірамістин. Після усунення причини порушення балансу флори піхви жінкам призначають вагінальні свічки та тампони з лакто – і біфідобактеріями (Лактобактерином, Ацилакт). Для підвищення імунітету рекомендують пити вітаміни і дотримуватися норм правильного харчування. Терапія триває від 14 до 30 днів.

Гонорея і герпес

Гонорею і герпес при вагітності лікують у тому випадку, якщо виявлений високий ризик інфікування плоду та розвитку ускладнень у майбутньої мами. Гонорею лікують у 2 і 3 триместрах антибіотиками. Як правило, призначається короткий курс терапії Еритроміцином, Азитроміцином або Цефтріаксоном.

При герпесі рекомендують місцеві засоби у формі мазей. Вагітним допустимо використовувати Зовіракс. При тяжкому перебігу захворювання застосовують противірусні препарати, що містять інтерферон.

Наслідки високих лейкоцитів для дитини

Самі лейкоцити, виявлені в організмі матері, не впливають на плід, що розвивається. Небезпеку становлять причини, які призвели до їх підвищення. Однак при правильному лікуванні і дотриманні всіх рекомендацій фахівця лейкоцитоз проходить непомітно для малюка. Несвоєчасна терапія призводить до наступних наслідків:

• мимовільний аборт;
• передчасні пологи;
• внутрішньоутробне інфікування дитини;
• зараження малюка при проходженні по родових шляхах;
• розвиток вроджених патологій;
• схильність до алергічних реакцій;
• внутрішньоутробна або неонатальна смерть.

У майбутньої мами відсутність терапії викликає ускладнення під час родового процесу і після пологів. Недолікована інфекція здатна призвести до гнійних запалень статевих органів, розриву шийки матки під час пологів, утворення пухлин, формування спайок.

Заходи профілактики

Повністю захистити себе від запальних процесів під час вагітності неможливо. У цей період імунна система жінки стає дуже вразливою, тому виявляються різні приховані патології. Наприклад, грибок роду Candida постійно знаходиться в організмі, але активізується при зниженні загального і місцевого імунітету. Для зниження ймовірності захворювань в період гестації необхідно:

• ретельне обстеження у гінеколога в період планування вагітності;
• своєчасне лікування захворювань, виявлених до виношування малюка;
• дотримання правил особистої гігієни та використання натуральних засобів для догляду;
• застосування під час вагітності засобів контрацепції, якщо партнер не пройшов ретельне обстеження;
• знезараження інструментів при проведенні спринцювання.