Антенатальна загибель плода на ранніх і пізніх термінах: причини, симптоми, особливості відновлення

Вагітність не завжди протікає за задуманим сценарієм. Процес виношування дитини може бути обтяжений різними ускладненнями. Антенатальна загибель плода – нерідке явище, яке в 39-42% випадків є причиною мертвонароджень. Чому це відбувається на ранніх і пізніх термінах гестації? За якими ознаками можна розпізнати даний стан? Наскільки небезпечна внутрішньоутробна загибель плода для жінки, і чи можна їй запобігти? Яким чином лікується ця патологія на різних термінах вагітності?

Поняття антенатальної загибелі плода

Під цим терміном в акушерській практиці розуміється загибель плода в період внутрішньоутробного розвитку. Смерть дитини в даному випадку фіксується в період з 9 по 42 тижні гестації. Дане поняття слід відрізняти від інших видів перинатальної смертності: інтранатальної, для якої характерний летальний результат під час процесу вигнання плоду з матки, і неонатальної, коли новонароджений гине протягом перших 7 днів життя.

При діагностуванні антенатальної загибелі плоду жінка відчуває значний стрес. Крім емоційного потрясіння небезпеці піддається її фізичного здоров’я.

Внутрішньоутробна смерть дитини може спричинити за собою різні ускладнення. У разі пізнього прийняття заходів або вибору неправильної лікувальної тактики дане явище може закінчитися фатальним результатом для пацієнтки.

Дана патологія виявляється у 6% жінок, які виношують двох і більше дітей. Ймовірність її виникнення залежить від кількості плодів і хорионов. Чим більше ступінь багатоплідності, тим вище ризик внутрішньоутробного летального результату одного з дітей. На відміну від дихориальных двійнят, загроза загибелі одного з плодів, що мають загальний хоріон, набагато вище.

Фактори, що сприяють антенатальної загибелі дитини

Існує безліч причин даного виду перинатальної смертності. У ряді ситуацій неможливо точно встановити фактор, що спричинило смерть плода. До внутрішньоутробної загибелі дитини можуть призвести неправильні дії самої жінки, так і різні патологічні процеси. Причини розвитку даної патології діляться на ендогенні (що також називаються внутрішніми) і екзогенні (зовнішні). До першого виду належать:

  • інфекційні патології (грип, запалення легенів, кір, краснуха, гепатит);
  • недостатнє надходження корисних елементів в організм;
  • соматичні захворювання (природжені пороки серця, серцево-судинна недостатність, тяжкі ураження печінки та нирок, недокрів’я);
  • цукровий діабет;
  • порушення роботи ендокринної системи;
  • запальні процеси у статевій сфері;
  • гестоз;
  • неправильне розвиток плоду;
  • конфлікт резус-факторів груп крові матері та дитини;
  • надлишковий або недостатній обсяг амніотичної рідини;
  • порушення гормонального фону і матково-плацентарного кровотоку;
  • справжній вузол пуповини;
  • обвиття пуповини навколо шиї малюка;
  • збій згортальної функції крові;
  • високий артеріальний тиск;
  • аутоімунні захворювання.

Другу групу причин антенатальної загибелі плода становлять:

  • зловживання майбутньою матір’ю тютюнопалінням, спиртними напоями, наркотичними засобами;
  • використання певних лікарських препаратів;
  • гостра і хронічна інтоксикація побутовими та промисловими хімічними речовинами;
  • радіоактивне опромінення;
  • травмування живота;
  • надмірне емоційне перенапруження.

Супутня симптоматика

Внутрішньоутробну смерть плода можна розпізнати по ряду ознак. Клінічна картина в такому випадку виглядає наступним чином:

  • жінка відчуває слабкість, нездужання, сильну тяжкість внизу живота;
  • припиняються ворушіння маляти;
  • знижується або підвищується матковий тонус;
  • молочні залози зменшуються в розмірах і стають млявими;
  • різко припиняються токсикоз і зростання живота;
  • у ряді ситуацій відбувається мимовільне переривання вагітності.

У випадках, коли з моменту внутрішньоутробної загибелі плоду минуло кілька тижнів, до перерахованих симптомів додаються ознаки, характерні для септичного процесу.

Така клінічна картина проявляється у вигляді:

  • гіпертермічного синдрому;
  • сильних болючих відчуттів в області живота;
  • нападів запаморочення;
  • головного болю;
  • пригнічення центральної нервової системи, що проявляється у формі гіперсомніі;
  • порушення свідомості.

У важких випадках летальний результат дитини в антенатальному періоді може призводити до загибелі жінки. Щоб цього не сталося, при підозрі на цю патологію рекомендується якомога швидше звернутися за медичною допомогою. У такій ситуації своєчасність прийняття лікувальних заходів відіграє вирішальну роль.

Методи діагностики

Для підтвердження цього діагнозу і з’ясування причин, з яких розвинулася ця патологія, застосовуються певні діагностичні процедури. Складання розгорнутого протоколу дослідження – це обов’язковий етап діагностування. За допомогою цього документа лікар-клініцист дає пацієнтці докладні роз’яснення щодо того, що могло викликати загибель малюка, можна було запобігти його смерть, може згодом повторитися така ситуація, і як вона вплинула на здоров’я жінки. У таблиці представлена інформація про те, які способи діагностики застосовуються в даному випадку.

Метод діагностики Опис діагностичного методу Мета процедури
Збір анамнезу Аналіз скарг пацієнтки Постановка попереднього діагнозу, розробка плану подальшого обстеження
Фізикальне обстеження Промацування живота, аускультація (проводиться після 18-го тижня гестації) Визначення наявності чи відсутності серцебиття у дитини
Лабораторні дослідження Аналіз крові Визначення рівня естріолу, прогестерону, плацентарного лактогену
Інструментальна діагностика УЗД – на 9-10 тижні Перевірка функціонування серця плода
ФКГ або ЕКГ – на 13-15 тижня
Амніоскопія Аналіз стану плодового яйця і амніотичної рідини
Рентгенографія (застосовується у виняткових випадках і тільки за медичними показаннями) Визначення наявності чи відсутності газу в підшкірній жировій клітковині, серці і великих судинах дитини
Загрузка...

Тактика лікування при виявленні патології на різних термінах вагітності

Лікувальна тактика в даному випадку залежить від терміну гестації, на якій сталася загибель дитини. Для вилучення плоду з утроби матері вдаються до штучного переривання вагітності або екстрених пологах. В таблиці розміщена докладна інформація про те, які лікувальні заходи проводяться, якщо плід загинув в 1, 2 і 3 триместрах гестації.

Термін вагітності, на якому сталася внутрішньоутробна загибель дитини, триместр Вжиті заходи Опис
1 Медичний аборт Штучне переривання вагітності проводиться в умовах медичного закладу за допомогою вискоблювання порожнини матки.
2 Примусове розродження Після повного обстеження організму пацієнтки та визначення стану згортальної функції крові здійснюється стимуляція пологів. Для цього використовуються естрогени, глюкоза, вітаміни та кальцієвмісні лікарські засоби. Після цього вводяться Окситоцин і препарати-простагландини. Для прискорення першого періоду пологів застосовують амніотомію.
3 При відсутності пологової діяльності вдаються до стимуляції пологів. При наявності медичних показань здійснюються процедури, головним завданням яких є руйнування плода. При діагностуванні у дитини водянки головного мозку, лобного і тазового внутрішньоутробного стану, небезпеки травмування матки і важкого стану породіллі проводиться краніотомія. При поперечному передлежанні плода вдаються до декапітації або эвисцерации, при утрудненні проходження плечей по родових шляхах – клейдотомии.

Наслідки патології для майбутньої матері і дитини

Ризик розвитку негативних наслідків у даній ситуації залежить від своєчасності прийняття лікувальних заходів. У разі негайного звернення за медичною допомогою будь-який негативний вплив на фізичне здоров’я жінки відсутня. При цьому дана патологія неминуче відбивається на її психоемоційному стані.

У важких ситуаціях на тлі пережитого стресу розвиваються серйозні порушення психіки, які можуть виражатися в спробах нанесення собі і оточуючим каліцтв або зведення рахунків з життям. Це стан не повинно залишатися без уваги. Таким пацієнткам призначається курс психотерапії.

Практично всі жінки, які пережили подібну трагедію, згодом народжують здорових дітей, при цьому вагітність і родова діяльність протікають без яких-небудь ускладнень. Це відбувається за умови, що після штучного розродження до повторного зачаття пройшло не менше півроку.

Якщо при виявленні ознак смерті дитини в утробі матері жінка занадто пізно звернулася до лікаря, або для усунення цієї проблеми була обрана неправильна лікувальна тактика, можуть розвинутися такі ускладнення:

  • інфікування;
  • сепсис;
  • летальний результат.
Загрузка...

Чи можна попередити антенатальну смерть плоду?

Щоб уникнути цієї проблеми, рекомендується:

  • перед зачаттям дитини обом пройти повне обстеження, включаючи генетичну діагностику;
  • майбутній мамі регулярно відвідувати кабінет гінеколога;
  • мінімум за півроку до запланованої дати настання вагітності відмовитися від тютюнопаління (у тому числі пасивного), вживання спиртних напоїв та наркотичних засобів;
  • під час виношування дитини уникати впливу радіоактивного випромінювання, а також контакту з побутовими та промисловими отруйними речовинами;
  • в процесі гестації приймання всіх лікарських препаратів узгоджувати з лікарем;
  • уникати стресів;
  • негайно здатися гінеколога при виникненні болю в нижній частині живота, підозрілих піхвових виділень, погіршення самопочуття;
  • виключити підвищені фізичні навантаження, особливо підняття важких предметів, і травмування живота;
  • налагодити повноцінне харчування і вживати продукти, багаті білками, овочі і фрукти;
  • приймати вітамінні комплекси, попередньо погодивши їх прийом з лікарем;
  • щодня гуляти на свіжому повітрі;
  • регулярно займатися щадними видами спорту (йогою, фітнесом, плаванням);
  • висипатися, приділяючи сон не менше 8 годин на добу.