Ураження органів травлення – поширена патологія у дитячому віці. Частота таких захворювань не залежить від регіону проживання, але діти, які відвідують дошкільні установи і школи, хворіють частіше «домашніх». У дітей віковий пік захворюваності ШКТ припадає на 5-6 і 9-12 років. З віком кількість органічних уражень шлунково–кишкової трубки збільшується, а кількість інфекційних гастроентеритів зменшується.
У регіонах з помірним кліматом в осінньо-зимовий період основною причиною госпіталізації дітей до 2-х років з важкими діарейного синдромами є вірусна інфекція. У дітей середнього шкільного віку і підлітків частіше зустрічаються хронічні захворювання.
Гастроентерит — захворювання, яке можна запобігти за умови дотримання санітарно-гігієнічних правил
Поняття і причини виникнення гастроентериту
Гастроентерит – це неспецифічне ураження слизової оболонки шлунка і тонкої кишки запально-дистрофічного характеру. У дітей украй рідко зустрічається ізольоване ушкодження шлунка або дванадцятипалої кишки — частіше спостерігається одночасне порушення функцій цих органів.
Розрізняють неінфекційні та інфекційні джерела запалення слизової оболонки шлунка і тонкої кишки. До неінфекційних причин, що провокують розвиток гастроентериту у дитини, відносяться аліментарний (нерегулярне і неповноцінне харчування, зловживання фаст-фудом, їжа всухом’ятку) і психогенний (нестабільний емоційний стан дитини, психологічні травми в сім’ї, школі) фактори. Також велику роль відіграє прийом деяких лікарських препаратів, токсична дія недоброякісних або отруйних продуктів (риби, грибів), харчова алергія.
До інфекційних агентів, що викликає гастроентерит у дітей, належать бактерії, віруси та найпростіші. Група підвищеного ризику виникнення інфекційного ураження — діти молодше 5 років з ослабленою імунною системою або перебувають в скупчених колективах. Такі інфекції передаються наступними шляхами:
- аліментарним (фекально-оральним) — через забруднену їжу або нечисту воду, немиті руки;
- повітряно-крапельним шляхом вдихання дрібних крапельок слизу, слини зараженої людини, пилових частинок з збудником;
- контактним — через предмети домашнього вжитку, посуд або при прямому контакті з хворим.
Різновиди і симптоми захворювання
Загальноприйнятої класифікації гастроентеритів не існує. Однак їх прийнято ділити наступним чином:
- за ступенем гостроти процесу: гострий і хронічний;
- за основним етіологічним фактором: первинний і вторинний (супутній);
- за глибиною ураження слизової оболонки: поверхневий, ерозивний, атрофічний та гіперпластичний;
- по виду хвороботворного агента: вірусний (ротавірусний, ентеровірусний, аденовірусний), бактеріальний (кампілобактер, хелікобактер, кишкова паличка, стафілокок, сальмонели, шигели), паразитарний (лямблії, амеби, глистні інвазії).
Основні симптоми гастроентериту залежать від гостроти та причини захворювання. Гострий гастроентерит частіше носить інфекційний характер, проявляється переважно нудотою, блювотою, діареєю різного ступеня вираженості, переймоподібними болями в різних відділах живота і розвивається в період від 12 до 72 годин з моменту інфікування. Можливе підвищення температури тіла. При вірусному захворюванні можуть з’являтися симптоми з боку системи зовнішнього дихання.
При гастроентериті дитина буде постійно скаржитися на нудоту і гіркота у роті
Хронічна патологія має неінфекційну природу, виникає поступово, протягом декількох місяців, характеризується відчуттям важкості, розпирання, ниючими болями в епігастральній ділянці, що виникають через годину-півтори після їжі. Постійна нудота, розлад шлунку, відчуття гіркоти у роті, відрижка доповнюють картину хвороби.
Діагностичні методи
Діагноз «гастроентерит» ставиться на підставі клінічних проявів захворювання, даних об’єктивних досліджень. При діагностиці гострих форм хвороби обов’язковий ретельний збір харчового, поведінкового анамнезу, оцінка контактів з можливими носіями інфекції. Для визначення конкретного збудника досліджується кал.
При хронічному гастроентериті головним методом діагностики є ендоскопічне дослідження шлунка і дванадцятипалої кишки — фіброгастродуоденоскопія. Додатково застосовується функціональне дуоденальне зондування для оцінки печінки та жовчовивідних шляхів, а також дослідження секреторної функції шлунка.
Особливості лікування гастроентериту
Важливо своєчасно почати лікування гастроентериту, особливо у дітей молодшого віку. Терапію призначає тільки лікар, не потрібно намагатися лікувати гастроентерит самостійно.
Методика лікування комплексна, вона залежить від виду гастроентериту і включає в себе обов’язкове відновлення водно-сольового балансу, медикаментозну терапію, лікувальне харчування, фізичний і психічний спокій.
У подальшому періоді реабілітації можливе призначення фізіотерапії, лікувальної фізкультури, санаторно-курортного лікування.
Бактеріальний
Тривалість перебігу гострого бактеріального гастроентериту становить від 3 до 7 днів. Легка форма не вимагає спеціального лікування. Хворому треба забезпечити заповнення втраченої внаслідок проносу і блювоти рідини, бажано — сольовими розчинами. Фізичний спокій і легка дієта прискорять одужання. При виявленні Хелікобактер пілорі застосовують спеціальну протимікробну терапію, при необхідності призначаються засоби, що регулюють моторику шлунково-кишкового тракту і знижують кислотність і секреторну функцію шлунка.
При захворюваннях середньої тяжкості застосовуються:
- жарознижуючі;
- протиблювотні;
- антидіарейні препарати.
В особливо важкому стані бактеріальної контамінації показано стаціонарне лікування. Призначаються антибіотики, заповнюються втрати рідини, а годівля проводиться внутрішньовенно.
Вірусний
Для вірусного гастроентериту характерне спонтанне одужання протягом 2-5 днів після появи перших симптомів. Заповнення рідини за допомогою рясного пиття, виключення твердої їжі і молочних продуктів скоротять період відновлення.
У період лікування захворювання для запобігання зневоднення важливо вживати велику кількість рідини
При тяжкому стані дитину необхідно госпіталізувати. В стаціонарних умовах застосовують противірусні препарати, парентеральная регідратація і спеціальне годування.
Паразитарний
Лікування паразитарної інвазії проводиться під обов’язковим наглядом лікаря-паразитолога. Терапія обов’язково включає в себе призначення вітамінних комплексів, спеціальних протипаразитарних препаратів. У терапії хронічного гастроентериту важливе значення має дієта і психологічний комфорт дитини.
Алергічний
Алергічний гастроентерит не є первинним ураженням слизової оболонки шлунка і кишечника. Лікування запалення травної системи як ознаки алергічної реакції має бути системним. В першу чергу необхідно виявити алерген, потім призначається сувора гіпоалергенна дієта. Як правило, цього буває достатньо для усунення основних симптомів. При шкірних проявах алергічної реакції призначаються антигістамінні препарати.
Спеціальна дієта при гастроентериті
При гострій формі захворювання насамперед необхідно запобігти зневоднення дитячого організму, тому пиття повинне бути рясним і регулярним. Малюка на грудному або штучному вигодовуванні потрібно додатково поїти годування з ложечки або піпетки.
