Методи діагностики
Головний спосіб діагностування крайового передлежання плаценти – трансвагінальне УЗД. Обстеження проводиться через піхву. Точність постановки діагнозу – 99-100%. Метод не має протипоказань. З його допомогою визначається також довжина шийки матки, відстань від плаценти до маткового зіва.
Трансабдомінальне УЗД проводиться через передню черевну стінку. Дослідження має велику погрішність при діагностуванні крайового передлежання (точність – 92%). Альтернатива вагінального введення датчика – трансперинеальное УЗД, при якому датчик розташований в області промежини. Крім місця прикріплення плаценти до маткової стінки, з допомогою ультразвукового дослідження визначають термін виношування, функціональність і будова пуповини, вага і розміри плоду, можливі патології розвитку.
З 36-го тижня при передлежанні посліду показано проведення магнітно-резонансної томографії. Дані використовуються для виявлення можливого прирощення плаценти, визначення тактики розродження.
