Мононуклеоз у дітей: симптоми і лікування, фото, профілактика та наслідки

Інфекційний мононуклеоз відноситься до числа захворювань, що розвиваються у дітей. Він небезпечний своїми важкими і численними ускладненнями. Що таке мононуклеоз? Як проявляється і діагностується хвороба? Чому вона виникає? Як лікувати патологічний процес і попередити його виникнення? Розберемося разом.

Инфекционный мононуклеоз у ребенка

Що таке мононуклеоз і чим він небезпечний для дітей?

Інфекційний мононуклеоз — вірусне захворювання, яке може протікати в хронічній (частіше) або гострої (рідко) формі. В останньому випадку хвороба супроводжується збільшенням селезінки і печінки, патологічними змінами лейкоцитів. Гостра форма небезпечна тим, що пов’язана з ризиком розвитку тяжких наслідків у дітей і дорослих. В групу ризику по зараженню вірусом Епштейна-Барра, який є причиною виникнення недуги, входять діти молодше 10 років.

У немовлят та дітей до 3-х років він зустрічається рідше, так як збудники в основному «циркулюють» в закритих дитячих колективах (наприклад, у школах). У дівчаток захворювання в атиповій формі діагностується вдвічі рідше, ніж у хлопчиків.

Гострий інфекційний мононуклеоз вкрай рідко розвивається у людей старше 35 років, але вони цілком можуть виступати в якості переносників вірусу — людина заразний і не підозрює про це.

Причини виникнення інфекційного захворювання

Причиною розвитку мононуклеозу стає зараження вірусом Епштейна-Барра. Це одна з різновидів герпетичної інфекції.

Інфікування відбувається при контакті дитини з носієм вірусу. При цьому переважна більшість носіїв, які можуть виділяти патогенні мікроорганізми зі слиною і заражати оточуючих, самі не відзначають у себе ніякої симптоматики хвороби, тобто є її переносниками. За даними досліджень 20% усього дорослого населення і 25% дитячого є переносниками мононуклеозу.

Вірус може передаватися наступними шляхами:

  • вертикальним – під час вагітності жінка, яка перехворіла інфекційним мононуклеозом, може передати вірус плоду;
  • парентеральним – під час переливання донорської крові;
  • контактним – через слину (наприклад, при поцілунку);
  • повітряно-крапельним – коли людина чхає або кашляє, він поширює вірус в повітрі навколо себе.
  • Тривалість інкубаційного періоду у дітей

    Скільки триває інкубаційний період, залежить від індивідуальних особливостей організму маленького пацієнта та стану імунної системи. Якщо хвороба прогресує швидко, то перші симптоми будуть помітні вже через 5 діб з моменту зараження. У деяких випадках інкубаційний період розтягується до двох тижнів.

    За даними досліджень, до п’ятирічного віку вірусом Епштейна-Барра заражається 50% дітей. Однак симптоматика в гострій, атипової формі виявляється лише в одного заразилася з 1000. В інших випадках хвороба носить хронічний характер і відрізняється відсутністю вираженої симптоматики. З цієї причини інфекційний мононуклеоз вважається рідкісною хворобою.

    Симптоми мононуклеозу у дитини

    Якщо у дитини розвивається інфекційний мононуклеоз в гострій формі, то симптоматика буде включати в себе комплекс ознак інтоксикації організму, має вірусне походження. При подальшому розвитку хвороби будуть проявлятися симптоми з боку зіву, а також внутрішніх органів (у міру поширення вірусу в крові пацієнта). Наочно ознайомитися з видимими ознаками мононуклеозу можна на фото до статті.

    Висипання при мононуклеозі

    Основними симптомами мононуклеозу у дітей вважаються:

    • висипання на тілі;
    • підвищена температура;
    • загальні ознаки інтоксикації – головний біль, загальна слабкість, підвищена стомлюваність, порушення апетиту, озноб;
    • зміни зіва;
    • значне збільшення задньошийних лімфатичних вузлів – вони досягають розмірів курячого яйця, проте залишаються безболісними;
    • біль у боці;
    • нудота;
    • збільшення селезінки;
    • гепатомегалія.

    Висип

    Висипання представляє собою симптом, характерний для початкової стадії розвитку захворювання, і спостерігається поряд з лихоманкою. Висип виглядає як множинні червоні цятки невеликого розміру.

    Найчастіше їх скупчення локалізуються в області спини, живота, а також на обличчі і кінцівках пацієнта. Симптоматичне лікування висипу при мононуклеозі не потрібно – по мірі видужання хворого вона проходить сама собою. Слід пам’ятати про те, що висипання при зараженні вірусом Епштейна-Барра не сверблять. Якщо з’явився свербіж, то це симптом алергічної реакції, а не мононуклеозу.

    Температура

    Підвищена температура тіла є одним з основних характерних ознак розвитку мононуклеозу. На самих ранніх стадіях мова йде про субфебрильної температури, однак вона швидко піднімається до 38-40 градусів і може триматися кілька діб. Якщо температура піднялася вище 39,5 градусів, це розглядається як пряме показання до госпіталізації пацієнта.

    Через кілька днів жар спадає до 37-37,5 градусів (така температура зберігається довго — протягом декількох тижнів), тоді ж починає складатися характерна клінічна картина мононуклеозу.

    Поразка горла

    Ураження горла при мононуклеозі виглядають як симптоматика гнійної ангіни або фарингіту. Пацієнт скаржиться на болі в горлі, в тому числі під час ковтання, слизові оболонки піднебінних мигдалин і дужок червоніють, відзначається почервоніння задньої стінки глотки. Симптоматика практично завжди проявляється паралельно з підвищенням температури і гарячковими станами.

    Ураження горла при мононуклеозі

    Методи діагностики

    Для того, щоб виявити інфекційний мононуклеоз, лікаря потрібно провести цілий комплекс заходів з обстеження маленького пацієнта. Також показана диференціальна діагностика патологій, що мають подібну симптоматику. Це обов’язкова умова, виконання якої допомагає сформувати ефективну і безпечну стратегію лікування дитини.

    До основних методів діагностики мононуклеозу відносяться:

  • ультразвукове дослідження органів черевної порожнини – для оцінки стану селезінки і печінки, встановлення факту і ступеня їх збільшення;
  • діагностика ПЛР – крім крові пацієнта в якості біологічного матеріалу для дослідження може виступати слинної секрет або виділення з глотки/носа;
  • серологічне дослідження крові (виявлення антитіл до вірусу) дозволяє диференціювати мононуклеоз від інших патологій, а також встановити фазу хвороби;
  • біохімічне дослідження крові – якщо клітини печінки вражені вірусом Епштейна-Барра, то виявляється підвищений рівень білірубіну, печінкових фракцій;
  • клінічний аналіз крові – про розвиток мононуклеозу свідчать 3 ознаки: наявність атипових мононуклеарів (10% і більше), підвищений вміст лімфоцитів і лейкоцитів.
  • Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини

    Особливості лікування

    Специфічної терапії, показаної при розвитку гострої форми інфекційного мононуклеозу, не існує. Стратегію лікування конкретного пацієнта визначає лікар, ґрунтуючись на індивідуальних особливостях організму, стадії та тяжкості перебігу хвороби. Зазвичай призначається лікування, спрямоване на усунення неприємної симптоматики.

    Якщо патологія протікає в легкій формі, то дитині показане лікування в домашніх умовах, воно повинно включати в себе наступний комплекс процедур:

  • дотримання дієти;
  • прийом вітамінів;
  • рясне пиття;
  • полоскання горла.
  • Якщо розвиваються ускладнення, має місце сильна лихоманка або гострі болі в животі і на боці, то показана госпіталізація. У цьому разі пацієнт отримує лікування в умовах стаціонару.

    Терапевтичні методи визначаються в індивідуальному порядку на підставі результатів аналізів та інших обстежень.

    Медичні препарати

    Які медикаменти показані при лікуванні хвороби? Для усунення вірусу Епштейна-Барра у дітей і дорослих застосовуються аналогічні за властивостями препарати. При виборі ліків слід враховувати випадки індивідуальної непереносимості та вікові обмеження.

    Увага! Інформація на порталі носить ознайомлювальний і інформаційний характер, пам'ятайте що самолікування краще замінити походом до лікаря і професійною консультацією. Не займайтеся самолікуванням і завжди звертайтеся до професійних лікарів.