Потрапляючи в організм малюка, віруси виявляють себе далеко не відразу. Вони чекають зручного моменту. Фактором розвитку інфекції служить падіння резистентності — опірності організму. Подібним чином діє і цитомегаловірусна інфекція. Вірус, як правило, виявляється випадково при аналізі крові.
Дитина отримує ЦМВ ззовні або заражається ще до народження, через плаценту. Вроджений тип хвороби переноситься важче і має масу ускладнень, внаслідок яких порушується робота різних органів і систем. Лікування хвороби залежить від способу зараження.
Чому діти хворіють цитомегаловірусом?
ЦМВ належить до ДНК-містить вірусу – Cytomegalovirus, який належить до родини герпесвірусів. Він проникає в усі органи людини, але в основному його виділяють з слинних залоз, де він активно розмножується і вбудовує свою ДНК в ядро клітин. З-за чужорідного елемента клітини слинних залоз збільшуються в розмірах. Звідси і з’явилася назва вірусу (у перекладі з латинського — «гігантські клітини»).
Цитомегаловірус вражає клітини крові — лімфоцити і моноцити (рекомендуємо прочитати: як лікувати перевищення моноцитів в крові у дитини?). Після пошкодження кровоносних судин вірус паразитує на клітинах внутрішніх органів малюка, провокуючи порушення кровопостачання і крововиливи. Лейкоцити і фагоцити зазнають значних змін, що пояснюється розмноженням в них інфекції. Як результат формується імуносупресія на тлі різкого пригнічення функції імунних клітин.
При хорошому імунітеті у дитини цитомегаловірус «IgG позитивний» знаходиться в неактивному стані. Це означає, що дитина є лише носієм інфекції, але при цьому сам не хворіє. При зниженні опірності організму вірус починає активно розмножуватися, організм виділяє специфічні антитіла і з’являється певна симптоматика.
Додатковими факторами, що знижують резистентність організму, є проблеми з травленням і великі навантаження на незміцнілий дитячий організм, призводять до підвищеної стомлюваності. На тлі ослабленого імунітету організм стає легкою мішенню для інфекційних агентів.
Факторами, що знижують імунітет, вважаються:
- реабілітація організму після затяжної хвороби (наприклад, грипу);
- алергічні реакції;
- родові травми;
- дефіцит вітамінів;
- неправильне застосування лікарських препаратів;
- погана екологія;
- короткий період годування груддю немовлят.
Види і симптоми захворювання
Вроджена інфекція
При внутрішньоутробному зараженні клінічні ознаки проявляються у дітей після народження. До симптомів ЦМВ інфекції належать:
- Жовтушність шкіри. Свідчить про гепатиті. В аналізах крові виявляють підвищений білірубін.
- Внаслідок гепатиту може збільшуватись печінка і селезінка, так як вони перші реагують на інфекційного агента в організмі.
- Висока температура тіла.
- М’язова слабкість.
- На шкірі є висип, можливі виразки, що кровоточать.
- Ознаки загальної інтоксикації організму.
- Збільшені лімфовузли.
Одним із симптомів цитомегаловірусної інфекції є збільшені лімфовузли
- Набрякла гортань, можливе збільшення мигдалин.
- Погіршення дихання.
- Ціаноз шкіри (синюшність).
- Смоктальні і ковтальні рефлекси порушені.
- Порушення процесів травлення, що супроводжуються блювотою і проносом.
- Втрата зору або слуху.
- Можливо запалення легенів.
- Недовага.
Вроджена цитомегаловірусна інфекція у дітей може спровокувати розумову відсталість. Іноді вірус призводить до летального результату. Смертність інфікованих новонароджених дітей досягає 30%. Також з-за інфекції погіршується зір аж до повної сліпоти. Якщо у дітей з вродженим цитомегаловірусом клінічні симптоми не проявляються, то згодом у 10-15% таких дітей будуть порушення слуху.
Набута інфекція
Отримати цитомегаловірус можна тільки від хворого або носія вірусу. Клінічні симптоми хвороби проявляються при зниженні опірності організму. Часто хвороба нагадує звичайне ГРВІ, оскільки супроводжується ознаками запалення верхніх дихальних шляхів, кашлем та болем при ковтанні. Можливі також закладеність носа, підвищення температури тіла. Як додатковий клінічний ознака може з’явитися висип по всьому тілу у вигляді червоних плям.
Лімфатична система реагує на розмноження інфекційного агента збільшенням лімфовузлів на шиї і під нижньою щелепою. Вони безболісні, шкіра над ними виглядає без змін.
Якщо дитина скаржиться на біль у животику, це симптом збільшення печінки і селезінки. Також можуть збільшуватися і прилеглі лімфовузли — пахові та пахвові. На ураження печінки вказують жовтушність білків очей і шкіри.
Хворий малюк при цьому стає млявим і сонливим. Починають розвиватися всі ознаки ангіни. Діти скаржаться на болі в м’язах і суглобах. Ускладненнями можуть бути пневмонія або гепатит. Супроводжують цю картину неврологічні відхилення в поведінці.
Як передається ЦМВ і хто є носієм?
У зовнішнє середовище цитомегаловірус у дітей потрапляє разом з біологічними рідинами: слина, виділення з статевих отворів. Діти заражаються наступними шляхами:
- Внутрішньоутробно. Якщо при вагітності відбулося інфікування майбутньої мами, то цитомегаловірусна інфекція проникає в плід через плаценту через кров від матері.
- З грудним молоком, якщо годуюча мати хворіє на гостру форму або заразилася вже під час годування груддю.
- Повітряно-крапельним шляхом при спілкуванні з інфікованими або носіями інфекції.
- Контактним. Дитина може отримати вірус від матері при русі по родових шляхах.
Якщо годуюча жінка заражена цитомегаловірусом, він передасться дитині через грудне молоко
Щоб вірус проник в організм, можна навіть не мати контакту з хворою людиною. Біологічні виділення також становлять велику загрозу для здоров’я малюка. Інфекція може переноситися на посуді, предметах особистої гігієни, дверних ручках і пр. Контактний спосіб передачі не несе загрози для життя і здоров’я малюка.
Носієм інфекції є людина, у якого немає видимих ознак захворювання. При цьому він небезпечний для інших людей зі зниженою резистентністю. Інфекція знаходиться в організмі в латентному стані і чекає відповідного моменту, коли імунітет дитини знизиться. Тоді вірус починає активно розмножуватися і вражати організм дитини.
Як виявляють захворювання?
Щоб поставити діагноз, мало тільки провести огляд. Лікуючий лікар призначає низку аналізів:
- Серологічний аналіз крові, при якому виділяються специфічні антитіла. Виділення антитіл IgM означає, що інфекція перейшла у гостру форму (для латентного типу характерний білок IgG).
- ПЛР допоможе виявити вірус в слині, сечі та інших біологічних рідинах.
- Загальний аналіз крові. Покаже зниження кількості еритроцитів, тромбоцитів і лейкоцитів.
- Біохімія крові. Показники АЛТ і АСТ будуть підвищені на ураження нирок вкаже підвищення креатиніну та сечовини.
- Мікроскопічний аналіз осаду сечі на наявність гігантських клітин.
Для точного підтвердження наявності захворювання необхідно провести ряд біологічних аналізів
Цитомегаловірус IgG позитивний вказує на хронічний перебіг захворювання. До додаткових методів діагностики відносяться:
- рентген при ускладненнях в легенях покаже пневмонію;
- УЗД черевної порожнини покаже збільшення селезінки і печінки;
- МРТ головного мозку виявить вогнища запалення.
Можливий також огляд окулістом. Він виявляє зміни структур ока на обстеженні очного дна при генералізованої інфекції.
Чи небезпечна цитомегаловірусна інфекція для дітей?
Інфекція дуже небезпечна для дітей, які хворіють нею в дитинстві або були заражені внутрішньоутробно. В 20% випадків у тих дітей, інфікування яких не супроводжується специфічною симптоматикою, порушується робота нервової системи — з’являється неспокій, судоми, мимовільне скорочення м’язів. Такі діти швидко втрачають масу, можливі висипання на шкірі.
Наслідки цитомегаловірусу можуть проявитися у малюка у 2 та 4 роки, а також по закінченні декількох років у вигляді затримки мовленнєвого та розумового розвитку, хворобами серцево-судинної системи, порушеннями функцій вушного і зорового апаратів аж до повної втрати зору і часткової втрати слуху. У дітей старшого віку на тлі інфікування різко знижується резистентність організму. Це провокує розвиток бактеріальної мікрофлори і викликає інші захворювання, наприклад, пневмонію або бронхіт.
