Серед суттєвих загроз відторгнення плоду під час вагітності медики виділяють конфлікт резус-фактора в особливу категорію. Антитіла, що містяться в крові та інших рідинах жіночого організму, захищають вагітну від всіляких інфекцій. Якщо відбувається розбіжність резусів матері і плода, виникає конфліктна ситуація між антитілами, що може закінчитися викиднем.
Що таке резус-конфлікт, чим він небезпечний?
Антитіла присутні в слині, крові, сльозах, секреті піхви, сечі та амніотичної рідини жінки — це їх природне середовище проживання. Вироблення антитіл β-лімфоцитами починається в той момент, коли в організм проникають шкідливі агенти, тобто вони виконують роль природного захисту. Вперше наявність резус-фактора в крові було встановлено при відкритті IV групи крові.
Подальші дослідження показали, що у 4/5 всього населення Землі присутній позитивний резус-фактор, і лише 1/5 він негативний. У звичайному житті виявлена різниця не має кардинального значення для здоров’я. Якщо ж потрібне переливання крові, або настає вагітність, то тут виникають проблеми. У першому випадку медики навчилися підбирати комбінації крові, а от дозволити сенсибілізацію між плодом і матір’ю простим підбором неможливо.
Несумісність плода і матері виникає тоді, коли у першого резус позитивний, а у другий — негативний. При цьому у батька він теж повинен бути позитивним. Сприймаючи білок еритроцитів дитини як чужорідне тіло, імунна система вагітної починає посилено виробляти антитіла, прагнучи придушити «чужинця». Для плода виникає ризик прояви гемолітичної хвороби, який може закінчитися для жінки втратою дитини.
В яких випадках показане введення антирезусного імуноглобуліну?
У первородящих жінок сенсибілізація відзначається рідко, а ось при повторній вагітності слід пройти ретельне обстеження і неухильно слідувати рекомендаціям фахівців.
Як правило, антирезусний імуноглобулін рекомендується вводити майбутнім мамам з негативним резус-фактором. Його використання показано в наступних випадках:
- мимовільний або навмисний аборт;
- загроза втрати плода на будь-якому терміні;
- травмування області черевної порожнини;
- ризик відшарування плаценти;
- позаматкова вагітність;
- позитивний резус-фактор плоду;
- після проведення амніоцентезу.
Якщо у жінки негативний резус, а у чоловіка — позитивний, лікар може призначити резус-контроль імуноглобуліном. Перед настанням вагітності жінці роблять ін’єкцію, яка попереджає «напад» материнських антитіл на клітини плоду, що значно знижує ризик втрати дитини.
Дозування і схеми введення антирезусного імуноглобуліну в різних триместрах вагітності
Дозу антирезусного імуноглобуліну для одноразового введення розраховують, виходячи з того, який об’єм еритроцитів плоду проник в кров матері. Якщо їх обсяг дорівнює 15 мл, достатньо 1 дози імуноглобуліну. При перевищенні цього значення необхідне коригування дозування. В лабораторії визначають точну кількість білка, потім отримане значення ділять на 15 мл і в результаті отримують дозування, яка необхідна пацієнтці.
Якщо процес сенсибілізації вже запущений, лікування імуноглобуліном безглуздо. Вагітної проводиться специфічна терапія.
В 1-му триместрі конфлікт резус-фактора створює небезпечну ситуацію, що приводить до викидня. Якщо уникнути втрати дитини не вдалося, жінці вводять 1 дозу препарату. При збереженні вагітності призначається міні-доза препарату (50-75 мкг). Потім протягом всього періоду виношування дитини необхідно контролювати кількість вироблюваних антитіл у крові матері.
На початку 2-го триместру (13-18 тижні) показаннями до ін’єкції імуноглобуліну можуть бути травма живота, гематома, проведений амніоцентез, які виступають в ролі провокуючих чинників, що призводять до передчасних пологів. Жінці вводиться 1 доза антирезусного імуноглобуліну. На в терміні 26-28 тижнів процедуру повторюють. При розвитку гематоми препарат вводиться раз у 4 тижні до настання терміну пологів.
У 3-му триместрі препарат призначають повторнородящим жінкам у якості профілактичного засобу, навіть якщо у пацієнтки немає конфлікту резус-фактора. Одноразову дозу препарату вводять на 28-му тижні. Подальше спостереження дозволить лікарю прийняти рішення щодо повторної ін’єкції на пізньому терміні вагітності, якщо виникне реальна загроза втрати плода.
Протипоказання і можливі побічні реакції
Незважаючи на очевидну користь людського імуноглобуліну, у нього є протипоказання. Згідно інструкції, препарат не застосовують:
- при гіперчутливості жінки до окремих компонентів засобу;
- для профілактики резус-конфлікту у новонароджених дітей;
- при наявності цукрового діабету у майбутньої матері;
- якщо сенсибілізація вже сталася.
Антирезусний імуноглобулін – це дуже сильний засіб, який впливає на всю імунну систему жінки. Можливі побічні реакції після введення препарату:
- збої серцевого ритму, задишка;
- відчуття ломоти в суглобах;
- розлади ШКТ;
- підвищення температури тіла до 39 градусів;
- спазми в бронхах, кашель;
- алергічні висипання.
Побічні явища часто відзначаються при первинному застосуванні препарату. Лікарі вдаються до його допомоги тільки у тих випадках, коли користь від нього значно вища, ніж тимчасовий дискомфорт після його введення. Потрібен антирезусний препарат, або його використання варто скасувати, вирішує тільки лікар в індивідуальному порядку.
Кращі виробники антирезусного імуноглобуліну
Препарат випускається у вигляді розчину для внутрішньом’язового введення. Діюча речовина — імуноглобулін Rho (D). Також до складу засобу можуть входити: натрію хлорид, гліцин, альбумін, натрію ацетат, вода для ін’єкцій, полісорбат 80.
Ліки реалізується в ампулах і флаконах. Популярні виробники:
- КамРОУ (Ізраїль);
- Иммуноро (Росія);
- ГиперРОУ (США);
- БэйРоу-Ді (США);
- Резонатив (Австрія);
- Партобулин СДФ (Австрія);
- Антирезус (Росія).
Всі ці препарати містять імуноглобулін D і однаково впливають на організм. Однозначної думки про те, який з них краще, немає ні лікарів, ні у пацієнток. Деякі стверджують, що імпортні препарати ефективніше вітчизняних, але порівняльний аналіз проведений не був.
