Діагностика ендометріозу
Наявність двох і більше ознак ендометріозу – серйозний привід звернутися до гінеколога і вчасно провести комплекс обстежень для підтвердження або спростування діагнозу. Методи, використовувані для діагностики ендометріозу:
- Складання точного анамнезу пацієнтки з докладним описом можливих причин виникнення захворювання. Вагомою буде інформація про наявність захворювання у родичів. З’ясовується, чи були раніше проведені будь-які хірургічні втручання, пов’язані з гінекологією, кількість пологів, абортів.
- Імуноферментний аналіз на наявність пухлинних маркерів (СА 125, СЕА, СА 19-9). Маркер ендометріозу – СА 125 – виявляється обов’язково.
- Діагностика на пухлинний ріст – РО-тест.
- Кольпоскопія. Для огляду матки використовується кольпоскоп.
- Комп’ютерна томографія. З її допомогою проглядається порожнину малого тазу для визначення локалізації вогнищ ендометріозу, їх характеру і стану суміжних внутрішніх органів.
- Магнітно-резонансна томографія – найбільш точний (до 96%) метод діагностики захворювань малого тазу.
- Ультразвукове обстеження прийнято вважати найбільш поширеним і доступним способом виявлення локалізації ендометріозу.
- Лапароскопія. За допомогою проколу в черевну порожнину вводиться лапароскоп, оснащений оптикою і дозволяє обстежити органи і тканини на наявність вогнищ ендометріозу.
- Гістероскопія – використання гістероскопа.
