Особливості пологів при ендометріозі
В післяпологовому періоді у жінок з аденомиозом матка скорочується повільно, велика ймовірність післяпологового кровотечі. Випадки вростання плаценти, коли неможливо відділення її від стінок матки руками, викликають рясну крововтрату, вимагають хірургічного втручання. Якщо в пологове відділення поступила вагітна з діагнозом «ендометріоз», лікаря потрібно додатково провести УЗД для виключення вростання плаценти в слизову матки (більш частий випадок при раніше проведених кесаревих перетинах).
Якщо пацієнтки з ендометріозом призначено кесарів розтин, неприпустимо занесення тканин ендометрію в черевну порожнину. Обов’язковою вважається терапія препаратів «Окситоцин» після завершення операції і відділення плаценти.
Вагітність після 40 років і ендометріоз
Пацієнтці у віці 38-40 років з діагнозом «ендометріоз» рекомендується пропустити хірургічне втручання і відразу перейти до процедури ЕКЗ. У цьому віці високий ризик мимовільних переривань, завмирання вагітності на ранніх термінах.
Для усунення причин раннього переривання вагітності та пролонгації виношування при ендометріозі призначають такі препарати:
- Утрожестан – прогестерон, який регулює вміст цього гормону в жіночому організмі. Найбільш часте застосування – у формі вагінальних таблеток, але можливий і оральний прийом. Він протипоказаний при особливій чутливості до компонентів, вагінальних кровотечах неясної етіології, незавершеному аборті, тромбозах вен, доброякісних пухлинах внутрішніх і зовнішніх статевих органів, захворюваннях печінки. Прийом може викликати небажані побічні ефекти у вигляді свербежу, головного болю, нудоти, дратівливості.
- Дюфастон – препарат на основі штучного прогестерону. Є синтетичним аналогом Утрожестана, надає аналогічну дію при вагітності. Призначається виключно пероральне застосування, що обумовлює відповідне навантаження на печінку, захворювання якої входять в список протипоказань.
Вагітність після 40 років при супутньому ендометріозі потребує особливого спостереженні з боку гінеколога. Дози підтримуючих препаратів збільшуються. Іноді необхідно стаціонарне лікування.
