Вірус Епштейна-Барр – інфекційне захворювання герпетичного походження, що отримало назву на честь двох учених – дослідників, які вчинили його відкриття в 1964 році, а саме — канадського професора та вірусолога Майкла Епштейна і Івони Барр, яка була його аспіранткою. В силу своєї природи ВЕБ ще називають герпесом 4 типу. Останнім часом його поширеність (особливо у дітей) значно збільшилася і становить до 90% всього населення планети.
Вірус Епштейна-Барр у дітей — що це таке і чим він небезпечний?
Вірус Епштейна-Барр здатний бути присутнім в організмі протягом декількох років і ніяк себе не проявляти. У 25% людей, які є його носіями, він може знаходитися протягом усього життя. Спровокувати його активацію може ослаблена імунна система. Після зараження у людини в подальшому назавжди виробляється стійкий імунітет до захворювання. При цьому вірус продовжує існувати в тілі, як і його герпесні аналоги.
За статистичними даними, найбільше йому схильні діти від року і старше, так як саме в цей період діти починають активно взаємодіяти з іншими дітками. До трехгодовалого віку перебіг хвороби часто йде без вираженої симптоматики і має багато спільного із звичайною застудою в легкій формі. Характерні ознаки хвороби починають виявлятися у школярів і підлітків.
Кількість заражених людей після 35 років мінімально, а в тих випадках, коли інфікування відбувається, патологія не супроводжується властивими їй симптомами. Це обумовлено тим, що у дорослих людей вже є імунітет до вірусів герпесной групи.
Вірус включає в себе молекулу ДНК сферичної форми, яку знаходять у слині людини. При його попаданні в лімфоїдну тканину відбувається зараження лімфовузлів, мигдалин, селезінки і печінки.
В результаті проникнення вірусу в організм зазвичай розвивається гострий інфекційний мононуклеоз. Однак це не єдина патологія, яку може спровокувати даний тип збудника. Вірус Епштейна-Барр небезпечний розвитком:
- респіраторних інфекційних хвороб дихальних шляхів;
- назофарингеальної карциноми, що представляє собою злоякісне захворювання носоглотки;
- лімфоми Беркітта;
- розсіяного склерозу;
- герпесу;
- системного гепатиту;
- лімфоми;
- пухлини слинних залоз і ШКТ;
- імунної недостатності;
- хвороби Ходжкіна або лімфогранулематозу;
- полиадентопатии;
- волохатою лейкоплакії ротової порожнини;
- синдрому хронічної втоми.
У таблиці нижче наведена умовна класифікація ВЕБ за певними критеріями:
Критерій класифікації | Різновид |
Період інфікування |
|
Форма |
|
Ступінь тяжкості |
|
Тривалість |
|
Фаза активності |
|
Шляхи передачі вірусу та джерела зараження
Основний шлях, яким здійснюється передача вірусних збудників — контакт із зараженим людиною або тим, хто здоровий, але є переносником вірусу. Людина, яка перехворіла ВЕБ, але вже абсолютно здоровий з клінічної точки зору, в період від 2 місяців до півтора років після повного одужання і зникнення симптомів все ще виділяє збудника інфекції.
Найбільше скупчення частинок знаходиться в людській слині, якою обмінюються люди, цілуючи один одного. Саме з цієї причини вірус Епштейна-Барр називають «хворобою поцілунків». Крім близького контакту з хворим або носієм існують і інші способи заразитися:
- в процесі переливання крові — парентеральний спосіб;
- при трансплантації;
- контактно-побутовий шлях, коли люди користуються однією посудом або предметами побуту та особистої гігієни — такий варіант малоймовірний, адже даний тип герпесвируса є нестійким і довго в навколишньому середовищі не живе;
- повітряно-крапельний шлях, який є найпоширенішим;
- при статевому акті, якщо збудник хвороби присутній на слизовій статевих органів.
Що стосується дітей, то вони можуть бути інфіковані не тільки при спілкуванні з дитиною, зараженим вірусом, займаючись з його іграшками, але і внутрішньоутробно через плаценту. Вірус може передатися дитині при пологах, коли він проходить через родові шляхи.
Таким чином, головним джерелом поширення вірусу Епштейна-Барр є інфікована людина. Особливу небезпеку являють ті люди, у яких захворювання протікає безсимптомно або у прихованій формі. Загроза заразитися від хворого ВЕБ стає реальною за пару днів до закінчення інкубаційного періоду.
Симптоматика хвороби у дитини
З причини того, що найчастіше вірус Епштейна-Барр провокує розвиток гострого інфекційного мононуклеозу, то йому властиві і відповідні прояви, які включають чотири основних ознаки цього захворювання:
(рекомендуємо прочитати: що таке інфекційний мононуклеоз у дітей і як він лікується?)
- стомлюваність;
- підвищення температури тіла;
- поява болю в горлі;
- збільшення лімфовузлів.
Інкубаційний період ВЕБ може тривати від 2 днів до 2 місяців. Активний період хвороби становить 1-2 тижні, після чого починається поступове одужання. Перебіг патологічного процесу відбувається поетапно. На початковій стадії у людини, що заразилася, з’являється відчуття нездужання, яке здатне тривати близько тижня, і болить горло. На цьому етапі температурні показники залишаються нормальними.
Симптоми вірусу Епштейна-Барра у дітей
На наступному етапі відзначається різке підвищення температури тіла до 38-40 градусів. До цього симптому приєднується інтоксикація організму і поліаденопатія – зміна розмірів лімфатичних вузлів, які досягають 0,5 – 2 див. Зазвичай збільшуються передні і задні шийні лімфовузли, але можливо і збільшення лімфатичних вузлів, розташованих на потилиці, під щелепою, над і під ключицями, під пахвами, в ліктях, паху і на стегнах. При пальпації вони стають схожими на тісто, з’являються незначні болючі відчуття.
Крім цього, патологічний процес поширюється і на мигдалини, що нагадує симптоматику при ангіні. Мигдалини розпухають, задня стінка глотки покривається гнійним нальотом, порушується носове дихання і з’являється гугнявість голосу.
На пізніх стадіях розвитку вірус Епштейна-Барр зачіпає такі внутрішні органи, як печінка і селезінка. Ураження печінки супроводжується гепатомегалією, її збільшенням і вагою в області правого підребер’я. Іноді сеча набуває темне забарвлення, і виникає легка жовтяниця. Селезінка при ВЭБ також збільшується в розмірах.
Ще одним симптомом вірусу Епштейна-Барр, який часто спостерігається у дітей, є висип. Зазвичай висипання тримаються до 10 днів. Ступінь їх вираженості обумовлена прийомом антибіотиків. Вони можуть мати вигляд:
- плям;
- точок;
- папул;
- крововиливи;
- розеол.
Способи діагностики
Симптоматика вірусу Епштейна-Барр має багато спільного з різними захворюваннями, серед яких:
- цитомегаловірус;
- герпес №6;
- ВІЛ-інфекція і СНІД;
- ангінозний форма лістеріозу;
- кір;
- вірусний гепатит;
- локалізована дифтерія зіва;
- ангіна;
- аденовірусна інфекція;
- захворювання крові.
З цієї причини важливо провести диференціальну діагностику, щоб відрізнити патологічні процеси один від одного і призначити правильне лікування. Для того щоб точно визначити збудник вірусу, необхідно здати аналізи крові, сечі та слини і провести лабораторні дослідження.
Аналізи крові
Обстеження крові на присутність в ній ВЕБ називається «імуноферментний аналіз (ІФА), у ході нього здійснюється розшифровка якісних і кількісних показників антитіл до інфекції, яка дає можливість з’ясувати, чи є зараження первинним, і як давно воно сталося.
У крові можуть бути виявлені 2 типу антитіл: