Вірус Епштейна-Барра: симптоми у дітей, ВЕБ аналіз з розшифровкою і лікування

Вірус Епштейна-Барр – інфекційне захворювання герпетичного походження, що отримало назву на честь двох учених – дослідників, які вчинили його відкриття в 1964 році, а саме — канадського професора та вірусолога Майкла Епштейна і Івони Барр, яка була його аспіранткою. В силу своєї природи ВЕБ ще називають герпесом 4 типу. Останнім часом його поширеність (особливо у дітей) значно збільшилася і становить до 90% всього населення планети.

Вірус Епштейна-Барр у дітей — що це таке і чим він небезпечний?

Вірус Епштейна-Барр здатний бути присутнім в організмі протягом декількох років і ніяк себе не проявляти. У 25% людей, які є його носіями, він може знаходитися протягом усього життя. Спровокувати його активацію може ослаблена імунна система. Після зараження у людини в подальшому назавжди виробляється стійкий імунітет до захворювання. При цьому вірус продовжує існувати в тілі, як і його герпесні аналоги.

За статистичними даними, найбільше йому схильні діти від року і старше, так як саме в цей період діти починають активно взаємодіяти з іншими дітками. До трехгодовалого віку перебіг хвороби часто йде без вираженої симптоматики і має багато спільного із звичайною застудою в легкій формі. Характерні ознаки хвороби починають виявлятися у школярів і підлітків.

Кількість заражених людей після 35 років мінімально, а в тих випадках, коли інфікування відбувається, патологія не супроводжується властивими їй симптомами. Це обумовлено тим, що у дорослих людей вже є імунітет до вірусів герпесной групи.

Вірус включає в себе молекулу ДНК сферичної форми, яку знаходять у слині людини. При його попаданні в лімфоїдну тканину відбувається зараження лімфовузлів, мигдалин, селезінки і печінки.

В результаті проникнення вірусу в організм зазвичай розвивається гострий інфекційний мононуклеоз. Однак це не єдина патологія, яку може спровокувати даний тип збудника. Вірус Епштейна-Барр небезпечний розвитком:

  • респіраторних інфекційних хвороб дихальних шляхів;
  • назофарингеальної карциноми, що представляє собою злоякісне захворювання носоглотки;
  • лімфоми Беркітта;
  • розсіяного склерозу;
  • герпесу;
  • системного гепатиту;
  • лімфоми;
  • пухлини слинних залоз і ШКТ;
  • імунної недостатності;
  • хвороби Ходжкіна або лімфогранулематозу;
  • полиадентопатии;
  • волохатою лейкоплакії ротової порожнини;
  • синдрому хронічної втоми.

У таблиці нижче наведена умовна класифікація ВЕБ за певними критеріями:

Критерій класифікації Різновид
Період інфікування
  • вроджений;
  • придбаний.
Форма
  • типовий, проявляється як інфекційний мононуклеоз;
  • атиповий, підрозділяється на стертий, безсимптомний або зачіпає внутрішні органи.
Ступінь тяжкості
  • легкий;
  • середній;
  • важкий.
Тривалість
  • гострий;
  • затяжний;
  • хронічний.
Фаза активності
  • активний;
  • неактивний.

Шляхи передачі вірусу та джерела зараження

Основний шлях, яким здійснюється передача вірусних збудників — контакт із зараженим людиною або тим, хто здоровий, але є переносником вірусу. Людина, яка перехворіла ВЕБ, але вже абсолютно здоровий з клінічної точки зору, в період від 2 місяців до півтора років після повного одужання і зникнення симптомів все ще виділяє збудника інфекції.

Найбільше скупчення частинок знаходиться в людській слині, якою обмінюються люди, цілуючи один одного. Саме з цієї причини вірус Епштейна-Барр називають «хворобою поцілунків». Крім близького контакту з хворим або носієм існують і інші способи заразитися:

  • в процесі переливання крові — парентеральний спосіб;
  • при трансплантації;
  • контактно-побутовий шлях, коли люди користуються однією посудом або предметами побуту та особистої гігієни — такий варіант малоймовірний, адже даний тип герпесвируса є нестійким і довго в навколишньому середовищі не живе;
  • повітряно-крапельний шлях, який є найпоширенішим;
  • при статевому акті, якщо збудник хвороби присутній на слизовій статевих органів.

Що стосується дітей, то вони можуть бути інфіковані не тільки при спілкуванні з дитиною, зараженим вірусом, займаючись з його іграшками, але і внутрішньоутробно через плаценту. Вірус може передатися дитині при пологах, коли він проходить через родові шляхи.

Таким чином, головним джерелом поширення вірусу Епштейна-Барр є інфікована людина. Особливу небезпеку являють ті люди, у яких захворювання протікає безсимптомно або у прихованій формі. Загроза заразитися від хворого ВЕБ стає реальною за пару днів до закінчення інкубаційного періоду.

Симптоматика хвороби у дитини

З причини того, що найчастіше вірус Епштейна-Барр провокує розвиток гострого інфекційного мононуклеозу, то йому властиві і відповідні прояви, які включають чотири основних ознаки цього захворювання:
(рекомендуємо прочитати: що таке інфекційний мононуклеоз у дітей і як він лікується?)

  • стомлюваність;
  • підвищення температури тіла;
  • поява болю в горлі;
  • збільшення лімфовузлів.

Інкубаційний період ВЕБ може тривати від 2 днів до 2 місяців. Активний період хвороби становить 1-2 тижні, після чого починається поступове одужання. Перебіг патологічного процесу відбувається поетапно. На початковій стадії у людини, що заразилася, з’являється відчуття нездужання, яке здатне тривати близько тижня, і болить горло. На цьому етапі температурні показники залишаються нормальними.

Симптоми вірусу Епштейна-Барра у дітей

На наступному етапі відзначається різке підвищення температури тіла до 38-40 градусів. До цього симптому приєднується інтоксикація організму і поліаденопатія – зміна розмірів лімфатичних вузлів, які досягають 0,5 – 2 див. Зазвичай збільшуються передні і задні шийні лімфовузли, але можливо і збільшення лімфатичних вузлів, розташованих на потилиці, під щелепою, над і під ключицями, під пахвами, в ліктях, паху і на стегнах. При пальпації вони стають схожими на тісто, з’являються незначні болючі відчуття.

Крім цього, патологічний процес поширюється і на мигдалини, що нагадує симптоматику при ангіні. Мигдалини розпухають, задня стінка глотки покривається гнійним нальотом, порушується носове дихання і з’являється гугнявість голосу.

На пізніх стадіях розвитку вірус Епштейна-Барр зачіпає такі внутрішні органи, як печінка і селезінка. Ураження печінки супроводжується гепатомегалією, її збільшенням і вагою в області правого підребер’я. Іноді сеча набуває темне забарвлення, і виникає легка жовтяниця. Селезінка при ВЭБ також збільшується в розмірах.

Ще одним симптомом вірусу Епштейна-Барр, який часто спостерігається у дітей, є висип. Зазвичай висипання тримаються до 10 днів. Ступінь їх вираженості обумовлена прийомом антибіотиків. Вони можуть мати вигляд:

  • плям;
  • точок;
  • папул;
  • крововиливи;
  • розеол.

Способи діагностики

Симптоматика вірусу Епштейна-Барр має багато спільного з різними захворюваннями, серед яких:

  • цитомегаловірус;
  • герпес №6;
  • ВІЛ-інфекція і СНІД;
  • ангінозний форма лістеріозу;
  • кір;
  • вірусний гепатит;
  • локалізована дифтерія зіва;
  • ангіна;
  • аденовірусна інфекція;
  • захворювання крові.

З цієї причини важливо провести диференціальну діагностику, щоб відрізнити патологічні процеси один від одного і призначити правильне лікування. Для того щоб точно визначити збудник вірусу, необхідно здати аналізи крові, сечі та слини і провести лабораторні дослідження.

Аналізи крові

Обстеження крові на присутність в ній ВЕБ називається «імуноферментний аналіз (ІФА), у ході нього здійснюється розшифровка якісних і кількісних показників антитіл до інфекції, яка дає можливість з’ясувати, чи є зараження первинним, і як давно воно сталося.

У крові можуть бути виявлені 2 типу антитіл:

Увага! Інформація на порталі носить ознайомлювальний і інформаційний характер, пам'ятайте що самолікування краще замінити походом до лікаря і професійною консультацією. Не займайтеся самолікуванням і завжди звертайтеся до професійних лікарів.