Дефект міжшлуночкової перегородки у новонародженого серце – наслідки лікування мязового ДМЖП

Погана екологія, незбалансоване харчування, низький рівень життя населення — все це призводить до різних дитячих патологій. Сьогодні мова піде про порок серця. З нашої статті ви дізнаєтеся, що це за захворювання і варто бити тривогу, якщо лікарі виявили його у новонародженої дитини або дорослого.

Що таке дефект міжшлуночкової перегородки в серці?

Дефект міжшлуночкової перегородки – патологія розвитку серцевої м’язи, що зустрічається приблизно у 40% новонароджених. ДМЖП являє собою порожнину, утворену в серце плоду на стадії його формування. Про те, наскільки серйозними можуть бути наслідки патології, свідчить діаметр порожнини. ДМЖП в 1-2 мм зазвичай затягується самостійно протягом перших років життя малюка. Відповідно, чим більше діаметр, тим більше ризики. Найбільш небезпечним вважається порожнину діаметра більш як 30 мм

Форми і види ДМЖП

ВПС ДМЖП у новонароджених (або у старших дітей) може бути як самостійним захворюванням, так і частиною анамнезу у складі якої-небудь патології серцево-судинної системи. Фахівці проводять класифікацію пороку за двома параметрами — розміром і локалізації. Кожна з класифікацій має певну кількість видів і форм. За розміром виділяють:

  • малі (до 1 см);
  • середні (1-2 см);
  • великі (2 см і більше).

По локалізації дефекту виділяють:

Різновид пороку Локалізація дефекту міжшлуночкової перегородки серця
М’язовий М’язова область. Легка форма пороку. Проходить самостійно.
Мембранозный Верхня частина. Може пройти самостійно за умови невеликого розміру дефекту.
М’язовий трабекулярный Нижня частина м’язової області. При великих розмірах небезпечний для пацієнта.
Надгребный Межа вивідних шляхів серцевих шлуночків. Локалізація говорить про надзвичайну небезпеку пороку. Ймовірність самостійного купірування вкрай мала.

Ключову роль в ефективності лікування ДМЖП відіграє своєчасна та вірна діагностика. Періодичні обстеження у лікаря виявляють патологію на ранній стадії і допомагають уникнути несприятливих наслідків, пов’язаних з динамікою захворювання. Порядок медичного спостереження та терапевтичних заходів залежить від виду виявленого пороку.

Причини появи і симптоми

Поширені фактори, що впливають на появу дефекту міжшлуночкової перегородки або ДМЖП:

  • наявність в анамнезі дитини частих інфекційних захворювань (герпесу, краснухи, епідемічного паротиту, вітряної віспи та ін);
  • ранній токсикоз при виношуванні плоду;
  • побічні ефекти медикаментів;
  • недотримання матір’ю збалансованих дієт в період вагітності або лактації;
  • авитоминоз;
  • пізня вагітність (після 40 років);
  • наявність в анамнезі матері хронічних патологій ендокринної або серцево-судинної систем;
  • порушення радіаційного фону в місці проживання матері чи дитини;
  • спадковий фактор;
  • вроджені патології в геномі.

Дефект міжшлуночкової перегородки в серце розвивається біля 40% новонароджених

Симптоми дефекту міжшлуночкової перегородки серця представлені в таблиці:

Розмір Шуми в серці Недовага Колір шкіри Задишка
Малий Відсутні Відсутній Нормальний Немає
Середній Визначаються при обстеженні Слабо виражений Блідість окремих ділянок шкірного покриву (ручки, ніжки) Слабка
Великий Яскраво виражені, помітні обивателю Яскраво виражений, дистрофія Яскраво виражена блідість всього тіла Сильна, проявляється навіть після маленьких навантажень

Пізніше, до 3-4 років при пороці серця діти самостійно повідомляють про симптоми, що викликають у них занепокоєння, наприклад:

  • хворобливі відчуття в області серця;
  • задишка при відсутності зовнішніх факторів;
  • частий кашель;
  • періодичні кровотечі з носа;
  • непритомність.

Коли дитина підросте, хвороба почне проявляти себе серцевими болями, задишкою і частим кашлем

Як діагностується патологія?

До методів діагностики ДМЖП відносяться:

  • Аускультація. Цей вид медичного обстеження виявляє шуми в серці. Якщо вони перевищують норму, можна говорити про ймовірності трабекулярного пороку.
  • УЗД серця. Найчастіше ультразвукове дослідження проводиться при наявності супутніх патологій. Лабораторне дослідження абсолютно безпечно. Воно дає об’єктивну оцінку таким важливим показниками, як робота серця, провідність, загальний стан.
  • Рентген грудної клітини. Рентгенівське опромінення – метод обстеження, до якого не варто вдаватися часто на увазі його згубного впливу на організм. Однак при необхідності проводять діагностику раз півроку або рік, щоб відстежувати ступінь розвитку пороку.
  • Пульсоксиметрія. Абсолютно безпечне дослідження. Датчик встановлюється фахівцем на палець пацієнта для виявлення в останнього рівня насиченості крові киснем.
  • Катетеризація серця. Один з найбільш точних і разом з тим дорогих методів діагностики ДМЖП. Через стегнову кістку спеціаліст вводить катетер з контрастним речовиною. Контраст затемнює на знімку одні ділянки і акцентує увагу на інших. З допомогою катетеризації визначається стан структур серця, тиск в його камерах і, як наслідок, загальна небезпека патології. Обстеження проводиться за допомогою рентгенівських променів тільки за призначенням лікаря.
  • Магнітно-резонансна томографія. Найдорожчий метод діагностики. Застосовується в рідкісних випадках, коли всі інші не дали результатів. Видає повну інформацію про пошаровому будові серцевого м’яза.
  • Ультразвукове дослідження серця немовля

    Способи лікування

    На схему лікування дефекту міжшлуночкової перегородки роблять вплив багато факторів. До них відносять вид патології, вік пацієнта та навіть його психологічний стан. Різновидів терапії при ДМЖП серця дві: консервативна і оперативна. До хірургічного втручання зазвичай не вдаються без серйозних на те підстав. Щоб діагностувати необхідність операції, потрібно спостереження до 4-5 років (крім екстрених випадків).

    Медикаментозний

    Медикаментозна терапія не дає стовідсоткового зцілення від недуги. Ні одне лікарський засіб не здатна прибрати утворилася в серці порожнину. Препарати покликані лише мінімізувати прояв симптомів ДМЖП (задишки, блідістю, носових кровотеч). Крім того, медикаментозна терапія знижує ризик ускладнень після операції, якщо така знадобиться.

    Нижче представлений перелік ліків, застосовуваних у складі комплексної терапії при ДМЖП:

    • регулятори м’язового серцевого ритму (Дигоксин, бета-блокатори — Індерал і Анаприлін);
    • регулятори згортання крові (Аспірин, Варфарин).

    Операція

    Хірургічне втручання при ДМЖП необхідно лише в крайніх випадках. На думку доктора Комаровського, необхідність в операціях такого роду виникає дуже рідко. Однак багато педіатри рекомендують проводити операцію в дитинстві для профілактики можливих загострень у зрілому віці. Доцільність хірургічного втручання вирішується в кожному випадку індивідуально.

    В ході операції хірург накладає на порожнину спеціальну «латочку», що запобігає рясний відтік крові з лівої частки серця у праву. Здійснюватися це може декількома способами. Вибір способу залежить від невідкладності операції: усунення дефекту може проводитися як в екстреному, так і в плановому порядку. Хірургічні втручання при дефекті міжшлуночкової перегородки серця поділяють на 2 види:

  • Катетеризація серця – найбільш частий і найменш травматичний спосіб операції. Катетер вводять в місце дефекту через стегнову вену пацієнта. До кінця катери кріпиться сітка-латка, з допомогою якої і закривається дефект. Проводиться під місцевою анестезією.
  • Відкрита операція. Вважається більш агресивним методом, вимагає довгої реабілітації і пов’язана з ризиками ускладнень. При відкритій операції хірург робить розріз серця і поміщає в порожнину міжшлуночкової перегородки синтетичну латку. Проводиться під загальним наркозом..
  • Ускладнення і наслідки для дитини

    Ускладнення після операції по закриттю ДМЖП – явище рідкісне. Згідно зі статистикою, летальний результат під час або після операції відбувається лише в 1% випадків.

    До інших серйозних ускладнень у вигляді патологій серцево-судинної системи або інсультів призводить 1-2% операцій. Іноді в такому разі виникає необхідність повторного хірургічного втручання.

    Щоб уникнути несприятливих наслідків операції, потрібно максимально захистити дитину від інфекцій різного роду. Зміцнюйте імунітет дитини і, по можливості, обмежуйте його від контактів з хворими людьми. Окремо слід сказати про післяопераційному шві. Недбале ставлення до нього може призвести до зараження крові, тому строго виконуйте всі рекомендації лікаря.

    Негайно покажіть дитину лікарю при виникненні таких симптомів:

    • фебрильна лихоманка (температура тіла 37,5 °C);
    • припухлість шва;
    • рідина в рані;
    • болі в грудній області;
    • зміна відтінку шкіри (синюшність або блідість);
    • припухлість особи;
    • задишка;
    • постійна втома і млявість;
    • відсутність активності (відмова від ігор);
    • нудота і блювання;
    • втрата свідомості;
    • запаморочення та інші скарги.
    Увага! Інформація на порталі носить ознайомлювальний і інформаційний характер, пам'ятайте що самолікування краще замінити походом до лікаря і професійною консультацією. Не займайтеся самолікуванням і завжди звертайтеся до професійних лікарів.