Дитячий організм схильний до дії патогенних мікроорганізмів набагато більше, ніж дорослий, тому батькам маленької дитини потрібно бути уважними і знати про профілактику та симптоми поширених хвороб. Серйозним захворюванням є менінгококова інфекція. Вона зустрічається не так часто, як ГРВІ чи грип, але проходить в рази важче.
Що таке менінгококова інфекція і чим вона небезпечна?
Менінгококова інфекція – гостра форма менінгіту, має клінічні та генералізовані форми. Хвороба небезпечна швидкістю розвитку. Є ймовірність летального результату або впливу на подальший нервове здоров’я людини. Найбільшою мірою захворюванню схильні діти до 3 років.
Основна небезпека — блискавичність захворювання. Смерть може прийти за кілька годин. Патологія небезпечна ускладненнями і залишковими явищами. Помирають близько 12% хворих. Заражається 1 людина з 2000. Кожен 6-й дитина, яка заразилася на хворобою, вмирає. Найчастіше це відбувається в тих випадках, коли терапія почалася несвоєчасно.
Шляхи зараження інфекцією
Дитина захворює при контакті з носієм інфекції, який може і не знати про свою патології. Якщо малюк спілкується з ним на відстані 50 сантиметрів, тобто ймовірність зараження повітряно-крапельним шляхом.
Збудник хвороби «мешкає» в носоглотці і при зараженні потрапляє саме в неї. Однак захворювання зароджується не відразу, а при наявності запалення носової порожнини.
Небезпечний період зараження інфекцією починається в січні і закінчується в квітні. Це час для менінгококів найактивнішу, але і в інші місяці існує ймовірність зараження. Носіями хвороби є переважно дорослі.
Захворювання легко передається повітряно-крапельним шляхом, особливо в місцях скупчення людей
Симптоми у дітей
В період зародження захворювання по всьому тілу з’являється висипка, яка поширюється маленькими точками. Патологія класифікується на:
При підозрі на запалення носової та ротової порожнини у дитини потрібно звертатися до педіатра і фахівцям вузького профілю (невролога, офтальмолога, кардіолога). Це допоможе почати своєчасне і якісне лікування і уникнути наслідків. Клінічна картина характеризується наступними ознаками:
- Носійство не має симптомів, тому виявити його складно. Це можливо зробити за допомогою різних методів діагностики.
- Симптоми назофарингіту: підвищена температура тіла, біль у горлі, слабкість та погіршення самопочуття. Закладеність носа зустрічається не так часто, як перераховані вище ознаки, однак даний сигнал про наявність хвороби не можна ігнорувати.
- Запалення оболонки мозку характеризується різким ураженням організму, швидким підвищенням температури тіла на 3-4 градуси, підвищеною чутливістю слизової, болем у голові, блювотними позивами, судомами. Важливий показник – нерухомість шиї.
- Ознаки менінгококцемії: погіршення самопочуття, блювотні позиви, швидке підвищення температури на 3-4 градуси, виділення крові з носової порожнини. Симптоми виникають миттєво, з’являється яскраво виражена висип.
Методи діагностики
Перед початком лікування необхідно пройти повне обстеження та виявити симптоми хвороби. Як говорилося раніше, захворювання має кілька форм, тому для постановки діагнозу та призначення лікування пацієнт проходить велика кількість процедур:
- опитування маленького пацієнта та його батьків;
- огляд дитини лікарем;
- дослідження під мікроскопом (крові, спинномозкової рідини), виявлення прихованих ознак хвороби;
- аналіз крові для виявлення менінгокока;
- розгорнутий аналіз крові;
- виявлення ДНК збудника в крові;
- тест на менінгококову інфекцію.
Для того щоб визначити форму захворювання і призначити ефективне лікування, лікарі можуть запропонувати люмбальну пункцію – аналіз спинномозкової рідини. Не треба цього боятися, оскільки іноді без застосування додаткових методів дослідження неможливо розробити схему лікування.
Особливості лікування захворювання у дітей
При підозрі на менінгококову інфекцію потрібно помістити хворого в стаціонар, щоб він перебував під наглядом лікарів. Після підтвердження патології і визначення її форми призначається медикаментозне лікування. Для різних видів захворювання воно може відрізнятися. Особливості лікування назофарингіту:
Лікування запалення оболонки мозку та інших спільних форм захворювання вимагає більш тривалого терміну і містить більшу кількість процедур:
Якщо госпіталізація дітей відбувається протягом години, то антибіотики не призначаються. В іншому випадку вводиться Левоміцетин.
Прогноз і можливі ускладнення
Хворих дітей необхідно відразу ж помістити в стаціонар. У такому разі ускладнень швидше за все не буде. У дитини до 1 року існує ризик летального результату при розвитку набряку головного мозку і/або токсичного шоку.
Наслідками інфекції можуть стати:
- втрата слуху;
- уповільнене психічний розвиток;
- судомний синдром;
- гідроцефалія;
- погіршення пам’яті;
- дратівливість;
- постійне почуття втоми;
- вегето-судинна дистонія.
Перенесена менінгококова інфекція може мати важкі наслідки, одне з них — втрата слуху
Після одужання у дитини можливий розвиток ускладнень 2-х видів:
Після одужання діти, які перенесли інфекцію, спостерігаються у лікарів ще кілька тижнів (в перший рік після хвороби — ще 4 відвідування, а в наступний – 2). При невеликій кількості ускладнень, залишкових явищ та швидке одужання дитині призначається індивідуальний огляд у вузьких фахівців. Можуть призначатися додаткові методи обстеження або профілактичні процедури для підтримки здоров’я.
Профілактичні заходи
Заходи профілактики менінгококової інфекції:
- швидке виявлення захворювання і термінова госпіталізація хворого;
- обстеження людей, які мали контакт з хворим малюком;
- виписка зі стаціонару тільки після дворазового підтвердження одужання;
- загартовування;
- вакцинація.
Масову вакцинацію починається при загрозі епідемії. Вакцинація дозволяється особам, які досягли 18 місяців — діти молодше цього віку можуть важко перенести щеплення, аж до летального результату.
Батьки мають неоднозначну точку зору щодо щеплень. Фахівці виступають за вакцинацію, але за умови, що обраний препарат відповідає типу менінгокока, який сприяв масовому поширенню інфекції.
Менінгококова інфекція – небезпечне захворювання, і його ризик полягає в тому, що воно впливає в основному на маленьких дітей і залишає серйозні ускладнення. Турбуватися про зараження патологією потрібно не тільки в «гострий» період (січень-квітень), але і в інші місяці.
Не варто нехтувати профілактикою захворювання. Найпростіше, що слід робити — загартовуватися. Чим міцніше у дитини імунітет, тим легше він зможе перенести хворобу.
Чим більше батько знає про це захворювання, тим краще він зможе захистити від нього своєї дитини, тому при наявності симптомів, розглянутих вище (в першу чергу — висипу), потрібно терміново звертатися до лікаря. Своєчасний початок лікування зводить до мінімуму ймовірність виникнення у дитини серйозних ускладнень.
