Кесарів розтин — вимушений спосіб розродження. Рекомендується в тих ситуаціях, коли природні пологи можуть негативно вплинути на здоров’я мами або маляти. Операція може бути запланована заздалегідь або проводитися в екстреному порядку. Якщо пологи з хірургічним втручанням пройшли без додаткових ускладнень, жінка зможе народити наступного малюка природним шляхом.
Показання та протипоказання для призначення кесаревого розтину
Існує два типи операцій: планова та екстрена. Перша проводиться за наявності різних хвороб і станів, при яких не можна народити природним шляхом. Рішення про тактику ведення пологів приймає лікуючий гінеколог, який веде вагітність.
Лікар за результатами обстеження в період виношування плоду та медичними показаннями матері дає рекомендацію для подальшого розродження. Показаннями до процедури можуть бути:
- поганий стан рубця на матці після попереднього оперативного втручання;
- зачаття методом ЕКЗ;
- маленька довжина пуповини;
- вузький таз у жінки;
- резус-конфлікт матері і малюка;
- неправильне положення плода (тазове або поперечне передлежання);
- пухлини матки, маткових труб;
- багатоплідна вагітність;
- важкі хвороби матері (порок серця, бронхіальна, серцева або диспепсическая астма, цукровий діабет тощо);
- пізній токсикоз;
- передлежання плаценти;
- гіпоксія плоду;
- маткова кровотеча;
- численні аборти.
Екстрене кесарів розтин навіть серед лікарів вважається небезпечнішою планового. В основному воно вимагається при виникненні ускладнень під час пологової діяльності. Рішення про необхідність виконання процедури приймається безпосередньо лікарем-акушером в пологовому будинку. Показання для екстреної операції:
- раніше відшарування плаценти;
- гостра гіпоксія у малюка;
- випадіння пуповини;
- відходження амніотичної рідини і відсутність реакції матки на стимуляцію;
- слабка або затяжна родова діяльність;
- загроза розриву матки.
Для проведення процедури є протипоказання, але вони не враховуються, якщо виникає пряма загроза життю жінки:
- смерть малюка всередині утроби;
- вади в розвитку дитини, несумісні з життям;
- недоношеність плоду;
- інфекційні хвороби органів черевної порожнини або родових шляхів.
Особливості проведення операції
За статистикою, частота проведення операції досягає 30% від всіх пологів. Тривалість складає до 40 хвилин, однак все безпосередньо залежить від обраної методики, кваліфікації хірурга і можливих ускладнень. На якому терміні рекомендується лягти в поліклініку на планову операцію? Як готують породіллю?
На якому терміні призначається?
Планову операцію роблять не раніше 37 тижнів вагітності – рішення про час проведення приймає фахівець. Попередній термін — 39 тиждень (якщо дитина один), якщо ж вагітність багатоплідна – 38. Саме до цього періоду у малюка вже добре функціонують легені.
При повторній операції терміни скорочуються. Кесарів розтин найчастіше проводиться за 2 тижні до розрахованої фахівцем дати розродження. Таким чином можна уникнути появи перейм і серйозних післяопераційних ускладнень.
Підготовчий етап
Жінка повинна лягти в поліклініку за 5-7 днів до запланованої операції. До процедури вона проходить комплексне обстеження:
- загальний аналіз крові (іноді додатково призначається біохімічний);
- аналіз на визначення резус-фактора і групи крові (якщо такої інформації немає в обмінній карті);
- коагулограма;
- електрокардіограма.
Якщо після попереднього кесаревого розтину є рубець на матці, необхідно взяти копію виписки з стаціонару. За 12 годин до процедури не можна їсти за 4 години – пити. Процедура практично завжди проводиться вранці.
Перед проведенням пацієнтці роблять клізму і видаляють волосся на лобку. На ноги надягають компресійні панчохи, їх слід придбати заздалегідь. Безпосередньо перед хірургічним втручанням проводиться катетеризація сечового міхура, зовнішній отвір уретри обробляється дезінфікуючим розчином.
Послідовність процедури
Перед операцією вводиться наркоз. Якщо він загальний, то у верхній частині тіла (область грудей) ставиться ширма, щоб породілля не бачила роботу хірурга. Процедура проходить досить швидко, за кілька етапів, під пильним наглядом декількох фахівців:
- Робиться розріз на черевній стінці. Багато лікарі намагаються зробити горизонтальний розріз — він доставляє менше дискомфорту після розродження, а вертикальний від пупка до лобка робиться у випадку екстреної операції. Потім лікар розсовує м’язи черева, розрізає матку і проколює плодовий міхур.
- Після вилучення малюка обрізається пуповина і видаляється плацента.
- Хірург по черзі зашиває тканини і закриває рану стерильною пов’язкою. До живота на кілька годин прикладається компрес з льодом, який посилює частоту скорочень матки і сприяє зупинці кровотечі.
- Пацієнтка протягом доби повинна перебувати у стані спокою і під постійним наглядом спеціалістів.
Яка анестезія застосовується (переваги, недоліки, загальний час проведення операції)?
Яка анестезія застосовується при операції? Лікарі рекомендують використовувати епідуральний наркоз, пояснюючи такий вибір тим, що породілля зможе взяти малюка відразу ж на руки і прикласти до грудей. Однак вибір анестезії безпосередньо залежить від наявності певних факторів.
Загальний наркоз
Загальний наркоз використовується тільки при екстреної процедури, жінка при цьому повністю перебуває у непритомному стані. Скільки часу триватиме операція кесаревого розтину, залежить від супутніх патологій (наприклад, повторний розріз матки) і можливих ускладнень під час її проведення. При позитивному перебігу малюка витягують з порожнини матки через 5-7 хвилин, а весь процес займає від 25 хвилин до 2 годин.
Головна перевага наркозу – швидке дію. Після ін’єкції можна робити розріз всього за кілька хвилин. Проте недоліки такого методу знеболювання набагато істотніше:
- немовля з-за впливу наркотичного препарату деякий час знаходиться в загальмованому стані;
- дитину не можна відразу прикласти до грудей – його годують з пляшечки, в результаті чого малюк може відмовитися від природного вигодовування;
- мати не бачить процесу народження і не збереже про це спогади;
- породіллі необхідно буде постійно зціджувати молоко;
- наркоз може негативно вплинути на загальний стан жінки.
Епідуральна анестезія
Епідуральна анестезія передбачає ін’єкцію в зовнішню оболонку спинного мозку. Тривалість процедури з використанням цього виду наркозу — 1-1,5 години, з яких половину часу займає підготовка (установка катетера і очікування настання ефекту від препарату). За 10 хвилин доктор розрізає тканини і витягує дитини, ще близько півгодини потрібно для зашивання тканин і накладення пов’язки.
Епідуральний метод знеболювання має наступні переваги:
- жінка знаходиться в свідомості і прикладає дитину до грудей, що добре вплине на розвиток у неї материнських інстинктів;
- мінімальний вплив препарату на дитину;
- зниження тиску під дією медикаментів, це дає можливість використовувати інфузійні розчини для контролю кровотечі;
- анестетик вводиться через катетер, при необхідності можна ввести додаткову дозу;
- післяопераційний період проходить відносно легко.
Проте існують і недоліки:
- маніпуляція складна і вимагає майстерності від анестезіолога;
- іноді стає нечутливою тільки одна сторона матки;
- можливі серйозні наслідки – судоми, інфікування і т. д.;
- час настання ефекту від препарату – близько 20-30 хвилин;
- у 5% випадків після введення засоби знеболювання не настає.
Спінальна анестезія
Спінальна анестезія, на відміну від епідуральної, надає потрібний ефект через 5-10 хвилин. Операція триває близько години. Анестетик вводиться в спинно-мозкову оболонку (глибше, в порівнянні з попереднім способом) дуже тонкою голкою, що мінімізує ризики ушкодження спинного мозку. Переваги даного методу знеболення:
- повна і швидка втрата чутливості нижче пояса;
- низька вірогідність виникнення ускладнень;
- застосування меншого об’єму препарату для ін’єкції.
Недоліки спінального наркозу:
- зниження показників артеріального тиску при занадто швидкому введенні препарату;
- головний біль (може тривати до трьох днів);
- нетривалість ефекту – час дії уколу близько 2 годин;
- в 1% випадків знеболення не настає.
Додаткові фактори, що впливають на тривалість операції
Іноді під час проведення операції виникають обставини, внаслідок яких її тривалість збільшується на 2-4 години. Однак чим довше її роблять, тим більше ймовірність розвитку ускладнень у реабілітаційний період. Тривалість хірургічного втручання може збільшитися з наступних причин:
- спайки, що з’явилися після попереднього кесаревого розтину;
- зниження артеріального тиску;
- пухлина, яку виявили під час процедури;
- аномалії розвитку плаценти;
- багатоплідна вагітність;
- погіршення загального стану пацієнтки внаслідок системного захворювання;
- запланована стерилізація.
Якщо природне розродження провести не вдалося, вдаються до екстреної операції. В середньому вона триває до 40 хвилин, але може затягнутися в наступних ситуаціях:
- необхідність додаткової анестезії;
- порушення роботи нирок;
- передлежання плаценти;
- пошкодження органів очеревини;
- рясне кровотеча, яку не вдається швидко зупинити;
- потрібне повне видалення матки.
Незалежно від типу процедури, її тривалість в цілому залежить від кваліфікації фахівця, узгодженості роботи реанімаційної бригади і види наркозу. Важливу роль відіграють і фізіологічні показники пацієнтки (наприклад, при затяжних пологах, які закінчуються незапланованої операцією, процедура кесаревого розтину буде тривати довше).
Які можуть бути наслідки і можливі ускладнення для мами і дитини?
Кесарів розтин — нескладна процедура для медичного персоналу, але іноді у пацієнтки можуть виникнути ускладнення:
- маткова кровотеча;
- гнійно-запальні хвороби;
- тромбоемболія;
- розріз сечового міхура або перебувають поряд органів (зустрічається рідко);
- спайки петель кишечника, матки, маткових труб і в рідкісних випадках яєчників (у результаті чого можливе вторинне безпліддя);
- видалення матки;
- летальний результат (ймовірність 1:12 000).
Операція збільшує ризик загибелі малюка і сильної втрати крові при кожній наступній вагітності. Великі шанси, що при повторних пологах жінці знову знадобиться кесарів для благополучного розродження.
Наслідки для малюка:
- потрапляння в організм препаратів, що використовувалися для наркозу;
- в легенях може залишитися амніотична рідина;
- підвищення ризику розвитку запальних процесів у дівчаток і появи астми у дітей обох статей в майбутньому.
Реабілітаційний період
Тривалість реабілітаційного періоду залежить від того, скільки тривала операція і були ускладнення при її проведенні. Породілля буде відчувати біль в області рани, післяопераційний дренаж видаляють тільки на 2-3 день, а шви знімуть через 7 днів. Тільки після цього породіллю почнуть готувати до виписки.
Виділення з кров’яними вкрапленнями часто можуть турбувати жінку до 3 тижнів, тому потрібно ретельно виконувати всі гігієнічні процедури. Крім цього, протягом цього ж періоду слід щодня обробляти шов для запобігання інфікування.
Інтимне життя дозволено відновити через 1,5-2 місяці після процедури, а заняття спортом – через 2 місяці. Розріз на матці заживає близько півроку. Багряний шов в нижній частині живота через кілька місяців стане менш помітним.
